Голодомор — це ше геноциду

Далі, на пропозицію двох фракцій, Партії регіонів та КПУ, було оголошено перерву. Після її завершення Євген Кушнарьов (фракція Партії регіонів) зазначив, що парламент повинен ухвалити таке рішення, яке забезпечить об’єднання всієї України. Саме тому фракція не підтримує використання терміну геноцид до голодомору у тому значенні, як він трактується у Конвенції ООН. Та пропонує включити до закону окреме визначення терміну «геноцид». Відтак Голова Верховної Ради Олександр Мороз запропонував народним депутатам перенести голосування з цього питання на вечірнє засідання, щоб звести всі пропозиції до єдиного документа. Та оскільки не всі фракції погодилися із цією пропозицією, головуючий оголосив чергову перерву.

На початку ранкового засідання під час оголошення народними депутатами заяв та пропозицій Голова парламенту О. Мороз нагадав про трагічну подію шестирічної давнини — убивство журналіста Гонгадзе та оприлюднення плівок майора Мельниченка, яка визначила розвиток України на наступні роки, бо саме ця подія підняла людей на масові протести проти дій влади. О. Мороз зазначив, що якщо раніше влада брехала, що вбивство Гонгадзе — фальшивка, а сама просувала по службі причетних до цього злочину, то сьогодні, попри декларації, також не простежується істотного зрушення у розслідуванні справи Гонгадзе. Тож О. Мороз вважає, що, «якщо Верховна Рада не проявить політичної волі і не зажадає розкриття справи про вбивство Гонгадзе, цього не станеться ніколи».

Представляючи президентський законопроект виконувач обов’язків голови Українського інституту національної пам’яті Ігор Юхновський зазначив, що на сьогодні існують науково підтверджені дані, які свідчать про злочинні дії влади зі створення штучного голоду в Україні. Чого лише варта постанова Раднаркому СРСР «Про охорону соціалістичної власності», видана у серпні 1932 року та названа у народі «законом про п’ять колосків», котра передбачала, що кожного селянина, в якого знаходили п’ять або більше колосків, влада мала право засудити до страти з конфіскацією майна. Окрім того, суть злочинних дій влади полягала в ізоляції великих територій в сільській місцевості через позбавлення селян права мати паспорт громадянина СРСР, через заборону селянам виїжджати з місць їхнього проживання, через оточення озброєними загонами каральних органів СРСР цілих територій, встановлення режиму «чорних дощок» до окремих сіл, який полягав у вивезенні з них усіх засобів проживання та насильницькій конфіскації у селян усіх запасів продовольства. І. Юхновський наголосив, що голодомор в Україні цілком підпадає під означення геноциду, наведене у Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про попередження злочину геноциду й покарання за нього, стаття 2 якої визначає геноцид «як будь-яке з діянь, які вчиняються з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку, у тому числі шляхом «навмисного створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне або часткове фізичне знищення її». Відтак доповідач зазначив, що президентським законопроектом пропонується визнати голодомор 1932—1933 років геноцидом української нації, а також передбачається адміністративне покарання за публічне заперечення голодомору. Стосовно виконавців цього злочину, то І. Юхновський вважає, що їхні імені мають бути розкриті і прощені.

Альтернативний законопроект, представлений Валентином Забарським (фракція Партії регіонів) відрізняється від президентського законопроекту лише тим, що визначає голодомор 1932—1933 років не як акт геноциду української нації, а як «злодіяння сталінського режиму проти людства, національну трагедію українського народу». Окрім того, цей законопроект не передбачає покарання за публічне заперечення голодомору. Представник Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Геннадій Удовенко зазначив, що комітет пропонує взяти президентський законопроект за основу, щоб підготувати його до другого читання.

Під час обговорення цього питання Олександр Голуб (фракція КПУ) зазначив, що комуністи визнали та засудили насильницьку колективізацію, але сьогодні цей законопроект хочуть використати «для розповсюдження практики неофашизму в Україні». Комуністи вважають, що цей законопроект є «політичною провокацією та антиісторичним документом», тож фракція КПУ його не підтримуватиме. В’ячеслав Кириленко («Наша Україна») зачитав свідчення очевидців голодомору та підкреслив, що вони і є підтвердженням геноциду українського народу. «Наша Україна» вважає, що цей законопроект потрібно ухвалити в цілому. Василь Хара (фракція Партії регіонів) повідомив, що ООН визнала голодомор трагедією, а не геноцидом, бо «голод в СРСР не мав національних кордонів». Саме тому фракція визнає голодомор трагедією, а не геноцидом. Олександр Турчинов (БЮТ) заявив, що визнання геноциду українського народу — це іспит на совісність для всієї національної еліти та закликав ухвалити цей закон в цілому, бо «голодомор можна визнати геноцидом або ні». Ярослав Мендусь (СПУ) зазначив, що голодомор, безперечно, є геноцидом, але фракція пропонує підтримати цей законопроект з урахуванням того, щоб додати, що голодомор був трагедією всього українського народу.

Голова Верховної Ради Олександр Мороз, підбиваючи підсумки обговорення, сказав, що Президент погоджується з його поправками, які передбачають включення до преамбули законопроекту співчуття всім народам, які постраждали від цієї трагедії та заміну словосполучення «українська нація» на «український народ». Стосовно того, чи був голодомор геноцидом, то О. Мороз зазначив: «Коли влада свідомо нищить свій народ, то це не геноцид — це гірше геноциду».

На початку засідання присягу народного депутата склав представник «Нашої України» Микола Кульчицький.