За першим — другий комплекс

«Прадавня Аратта — Україна»

Таку дещо незвичну назву має цей, мабуть, перший і єдиний в нашій країні приватний музей. Щоправда, спершу його назвали музейний комплекс «Прадавня Оратанія-Україна». Нинішня повна його назва: «Прадавня Аратта — Україна трипільської археологічної культури». До речі, Аратта — це держава.

З’явився цей заклад три роки тому поблизу села Трипілля на Київщині. Створили його (купили занедбаний будинок і на його місці побудували сучасне красиве приміщення) художник Анатолій Гайдамака і будівельник Володимир Лозаренко. Свої експонати музею надав колекціонер Олександр Поліщук. До наукового трактування життя оратів-українців долучився вчений-історик, автор 10 монографій, 13 науково-популярних та художньо-публіцистичних книжок Юрій Шилов. Власне, пояснює В. Лозаренко, ідея створення музею з’явилася під час видання книжки Ю. Шилова «Джерела». Вона збіглася з наміром Володимира Михайловича, але він один не міг зробити це.

Невдовзі після відкриття музей відвідав тодішній Надзвичайний і Повноважний Посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеманн і зазначив: те, що демонструється в музеї, не тільки ваше (українське. — Я. Г.), а західноєвропейські експерти, на жаль, мало що знають про те, що відбувалося тоді у вашій країні. Коли трипільці створили вже унікальну культуру, в Німеччині ще жили в дикому лісі. Тому це не тільки ваше, а загальнолюдське надбання.

Сказане послом перегукується з віршем відомого поета Бориса Олійника, який в одному зі своїх творів написав:

Ми тут жили ще до часів потопу.

Наш корінь у земну вростає вись.

І перш,ніж учити нас, Європо,

На себе ліпше збоку подивись.

Ти нас назвала хутором пихато.

Облиш: твій усміх нам не допече,

Бо ми тоді вже побілили Хату,

Як ти іще не вийшла із печер.

У своїй новій книжці «Пращури» (2006 р.) і під час проведення екскурсій в музеї Юрій Шилов наполегливо стверджує: держава Аратта виникла близько 6200 років до н. е. Що українці — прямі нащадки трипільців, а отже, є найдавнішою нацією. В Аратті існувала не рабовласницька, а общинна державність, котра базувалася на нормальному стані суспільства — свободі, братерстві й рівності. Що ця цивілізація дала світові перше колесо, 12 хліборобських злаків (3 види пшениці, ячмінь, жито), неземної краси кераміку, перша одомашнила коня тощо.

Все це ініціатори створення музею намагаються довести своїми експонатами, яких, за їх словами, зібрано більше двох тисяч, численними знаками та символами, які незаслужено, стверджують вони, приписуються далекосхідним народам. Розміщено всі ці історичні докази у чотирьох виставкових залах загальною площею 250 кв. метрів.

Поруч з музеєм розташована відреставрована двоповерхова будівля давніх оратів. Власники закладу планують побудувати ще реставраційну майстерню, відтворити колове поселення трипільців з їхнею кухнею. Вже нині в музеї чимало відвідувачів. Найбільше — студентів Міжрегіональної академії управління персоналом.

А на черзі — створення комплексу «Спадщина»

Неподалік музею «Прадавня Аратта — Україна», на березі Дніпра, поблизу села Стайки багато років екскаватори черпали глину для місцевого цегляного заводу. Одного разу в ковші помітили рештки стародавньої кераміки, посуду, інших предметів ужитку. Роботи зупинили. Археологи підтвердили — це рештки трипільської культури і розпочали дослідження. Згодом керівництво відкритого акціонерного товариства «Стайки-керамік» (директор Ігор Мацкевічус) запропонувало створити тут комплекс «Спадщина». З остаточною назвою ще не визначилися. Його називають то освітньо-науковим культурологічним, то історико-туристичним. Пропозицію ВАТ підтримали Науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки України, міжнародна асоціація «Україна і світове українство», членом якої є «Стайки-керамік». Як сказав мені Ігор Казисович, ВАТ уклав угоду з Інститутом археології НАН України про співпрацю.

Це має бути перший в Україні гуманітарний комплекс, який поєднає складові науки, освіти, духовності, культури, економіки і підприємництва. Водночас тут передбачається проводити дослідження, вивчення і поглиблення пізнання минулого нашої країни. На думку ініціаторів створення комплексу, історична цінність цього місця, чудові краєвиди приваблять не лише українських, а й зарубіжних громадян. Тому передбачають побудувати тут кілька готелів та інші об’єкти соціального призначення.

Нещодавно ВАТ «Стайки-керамік» приймало учасників ІV Всесвітнього форуму українців, які схвально поставилися до ідеї створення комплексу і підписали звернення до голови Київської облдержадміністрації Віри Ульянченко з проханням підтримати цей задум.

Ініціатори створення комплексу коштів не просять — лише організаційної підтримки. Нині, приміром, величезним бар’єром постало питання відведення земельної ділянки потрібної площі. Кагарлицька райдержадміністрація буцімто віддала значну прилеглу площу під городи. Подейкують, що не селянам, а столичним землелюбителям.

А в археологічному музеї дивуються і сподіваються

Вірно і справедливо буде сказати, що згаданий вище приватний музей «Прадавня Аратта — Україна» в селі Трипілля Обухівського району побудували майже поруч з державним Київським обласним археологічним музеєм. До його складу входить п’ять відділень у різних районах області. Як стверджують його співробітники, цей музей, якому невдовзі (2009 р.) виповниться 50 років, розташований на місці, де колись було місто Треполь. Були тут і поселення трипільської цивілізації, про яку свідчать численні археологічні знахідки-докази, розміщені в одному із залів. Усі вони, до речі, за музейною наукою, підписані, описані. Чого ще немає в Араттському.

Почув тут ще й таке. У музеї «Прадавня Аратта — Україна» багато копій експонатів, підробок, які видаються за справжні, стародавні. В нього буцімто немає достатньої наукової основи тощо. Що це, відверта чи прихована заздрість? Чи професійна вимога — музей має бути науково-просвітницьким закладом. А хіба Араттський не є таким? Хіба не достатньо переконливо, по-новому й зацікавлено коментує історію трипільської цивілізації той само Юрій Шилов? В основі його тверджень чітко й виразно проглядається найважливіше — ми недостатньо знаємо історію Трипілля і, певно, справді маємо всі підстави пишатися тим, що ми вже білили Хату, коли європейці ще не вийшли із печер...

Підтримуючи загалом ідею створення сусіда і висловлюючи на його адресу, мабуть, справедливі критичні побажання, співробітники обласного археологічного музею ображені. А образив їх не хто інший, як Президент України, який у квітні цього року відвідав Араттський музей, а до них чомусь не завітав. От і не дає тепер їм спокою запитання, а який із цих закладів важливіший? Для держави, для народу, світу. Зрештою, для вітчизняної і світової науки.

Проте директор обласного археологічного музею Микола Городиський не поринає у відчай і сподівається на перспективу. А вона — у створенні разом з майбутнім комплексом «Спадщина» музейного заповідника. Ніби спільно з ВАТ «Стайки-керамік» готують відповідні документи, сподіваються на підтримку їхнього наміру керівниками держави.

Хто справжній послідовник Хвойки?

Так склалося, що трипільську цивілізацію понад 100 років тому відкрив чеський археолог Вікентій Хвойка. Про його дослідницьку працю розповідає чимало документів і знахідок, розташованих буквально біля входу в обласний музей. А припущення, що українці — прямі нащадки трипільців, висловлювалося ще в першій половині минулого століття. Але з різних причин за радянських часів дослідження цієї місцевості практично не проводилося. Зате напружено працювали бульдозери й екскаватори...

І ось, як бачимо, на початку нинішнього століття знайшлися ентузіасти, які вирішили своїми зусиллями і за власні кошти розширити дослідження, підняти знання про трипільську цивілізацію на нову, заслужену височінь. Сподіватимемося, що ідея створення державного археологічного заповідника (який вочевидь цілком заслуговуватиме статусу національного) імені В. Хвойки врешті-решт матиме підтримку.

Не підтримають цю пропозицію, не буде заповідника, то хай ніхто не перешкоджає ВАТ «Стайки-керамік» створити комплекс «Спадщина».