У країні, де, за результатами соціологічного дослідження Київського інституту управління імені Горшеніна, більш як 70 відсотків населення зараховують себе до категорії бідних, а 23,3 відсотка відзначають, що «ледве зводять кінці з кінцями», продовжували перейматися тарифами на комунальні послуги. Проплатами за нормальне побутове існування, себто умови життя.

Між іншим, варто очікувати, що цей відсоток, який зараховує себе до категорії бідних, найімовірніше, зросте. Це легко визначити, оперуючи офіційними цифрами, які люб’язно надає Київська міськдержадміністрація. Сьогодні Київ субсидує оплату житла більш як 9 тисячам київських сімей, і на це із столичного бюджету витрачають щороку 18 мільйонів гривень. З 1 грудня, за підрахунками КМДА, на субсидії претендують вже 200—300 тисяч сімей, яким треба виплатити більш як 350 мільйонів гривень компенсацій. Субсидії отримують і отримуватимуть бідні, а з грудня їх кількість тільки у Києві зросте в 33 рази. Щоб вчасно щомісячно обслуговувати потік людей, який зросте в 33 рази, яку ж треба армію додаткових чиновників, щоб пільговики не відчували незручностей?

Фінансово задовольнивши комунальну галузь, місцева влада взамін отримала невдоволених громадян, яких сильно вдарить по кишенях стрибок цін. Невдоволення громадян лише місцевою владою не закінчиться. Вони апелюватимуть і до вищих владних олімпів.

Хоча із «фінансовим задоволенням галузі» будуть проблеми. Невже ви серйозно вірите, що у державі, де сьогодні лише 30 відсотків громадян платять за послуги ЖКГ, завтра, після кількаразового підвищення цін, розштовхуючи ліктями одне одного, всі сто відсотків кинуться платити за послуги?

Жителі Донецька, приміром, у жовтні після підвищення деяких тарифів, оплатили тільки 5,2 відсотка необхідної суми. У Запоріжжі ситуація з оплатою послуг ЖКГ наближається до критичної межі.

Міський голова Ужгорода переконаний, що боротися з громадянами, які не платять за компослуги, можна лише силовими методами. На пам’ять приходить приклад біснуватого фюрера, який після приходу до влади у Німеччині дав наказ розстріляти 300 пасажирів трамваїв, які їхали «зайцями». Відтоді німцям навіть на думку не спадає їздити безплатно.

Та не все у міських господарствах таке сумне. Є й радісне. Наприклад, введення житла в експлуатацію в Україні за січень—вересень 2006 року зросло на 11,6 відсотка порівняно із січнем—вереснем 2005 року, і досягло рівня 5,047 мільйона квадратних метрів. А от за рахунок коштів державного бюджету побудовано 74,6 тисячі квадратних метрів, що становить лише 1,5 відсотка загального обсягу. Ось такі реалії.

На тижні багато ЗМІ оприлюднили думки російських експертів і політиків, що Україні слід готуватися до того, що Росія підвищуватиме ціну на газ. Мовляв, через дефіцит на внутрішньому ринку. Приміром, відомий політик Борис Нємцов підкреслив, що за останні шість років «Газпром» не розробив жодного нового родовища й не побудував жодного газопроводу. За його словами, в цей період видобуток газу зріс на 3 відсотки, а економіка Росії — на 50. І вона ж працює не на повітрі і воді.