Гандбол. Міжнародний турнір пам’яті Ігоря Турчина. Київ. Палац спорту. 24 листопада. Бразилія—Румунія. 25:26. Україна—Австрія. 27:24. 25 листопада. Австрія—Бразилія. 23:32. Україна—Румунія. 26:20. 26 листопада. Австрія—Румунія. 32:29. Україна—Бразилія. 21:29.

Нещодавно три команди з учасниць київських змагань боролися за Кубок світу в данському місті Орхус. Румунки в півфіналі переграли українок — 27:25, а в фіналі лише м’ячем поступилися росіянкам. Зрештою, наші дівчата посіли престижне четверте місце. До речі, тоді вони досить упевнено розібралися з бразильськими гандболістками — 39:31.

А в Києві все відбулося інакше. Україна переграла Румунію. І всі думали, що господарки майданчика напевне знають, як розібратися з бразилійками у вирішальному матчі турніру. Та сталося не так, як гадалося. Таку невиразну гру синьо-жовтих мало хто міг передбачити. Нереалізовані семиметрові, купа змарнованих виходів один в один, постійна втрата м’яча в найпростіших ситуаціях.

То що сталося з командою, яка має високий потенціал і входить до світової еліти? Про це кореспондент «Голосу України» запитав наставника збірної України Леоніда РАТНЕРА.

— Програвати дев’ять м’ячів на очах у своїх прихильників ми не мали права, — сказав засмучений Леонід Анатолійович. — Такої кількості помилок, котрих припустилися наші дівчата, щось і не пригадую. Зі збірною Бразилії в Данії на значно престижніших змаганнях ми розібралися легко. А тут такий ганебний провал.

— Склалося враження, що в команді України відсутній лідер.

— Абсолютно правильно. Тепер у нас відбувається процес створення нового ігрового ансамблю. Тому таке непорозуміння між гравцями.

— Незабаром у грудні відбудеться фінальна частина чемпіонату Європи. Чи не тривожить вас такий стан колективу?

— Тривожить, ще й як. Наші суперники перед Євро—2006 (7—17 грудня, Швеція) проведуть по два десятки контрольних і турнірних матчів. Ми зіграли оце лише три. Річ у тім, що в нашій команді багато легіонерів, і власники клубів неохоче відпускають їх на наші заходи. Отака ситуація. Але працюватимемо і, сподіваюся, посилимо гру...

Це вже не вперше, коли перед командою Леоніда Ратнера постають очевидні проблеми. Однак, коли починаються відповідальні змагання, українські гандболістки стають претендентками на найвищі місця. Хотілося, щоб така традиція залишалася.