Наявна система відомчих вищих навчальних закладів (ВНЗ) МВС України була створена після здобуття нашою державою незалежності. Її існування було виправдано гострою потребою у фахівцях юридичного профілю для органів внутрішніх справ, штатна чисельність яких на той час становила півмільйона одиниць. Вважаю, що ми повинні бути вдячними творцям цієї системи. Адже тоді в Україні фахівців-юристів готували тільки юридичний інститут у Харкові, факультети університетів у Києві, Львові, Одесі, економіко-юридичний факультет у Донецьку. Їх випускники поповнювали як правоохоронні органи, так і господарські структури.

На цей час ситуація змінилася. Значно скоротився штат органів внутрішніх справ. Зростання кількості бажаючих отримати юридичну освіту обумовило той факт, що на сьогодні в Україні функціонують близько двохсот навчальних закладів, які готують юристів.

Звичайно, потребу в підготовці кадрів для системи МВС України це не зняло, оскільки існує специфіка правоохоронної діяльності.

Відомчі вищі навчальні заклади, які покликані задовольняти цю потребу, є складовою частиною системи органів внутрішніх справ. Було б помилкою розглядати їх діяльність поза зв’язком з процесами, що відбуваються у зазначеній системі.

На сьогодні випускники вищих навчальних закладів у комплектуванні практичних структур МВС становлять значну частку — 40—50% протягом останніх п’яти років.

Якщо проаналізувати стан справ із кадровим забезпеченням МВС, необхідно зазначити значні темпи плинності кадрів. Співвідношення кількості звільнених до прийнятих до ОВС у 2001 році становило 143,7%, а у 2005 році — 172,5%, тобто у 2005 році майже на двох звільнених припадав лише один прийнятий. Хоч за 9 місяців 2006 року кількість прийнятих перевищила кількість звільнених осіб начальницького складу (на 1328), це пояснюється виключно прийняттям на службу випускників вищих навчальних закладів, і на кінець року можна передбачити суттєву зміну ситуації.

Серед звільнених з органів внутрішніх справ найбільшу частку становлять працівники з вищою юридичною освітою та ті, хто пропрацював в органах внутрішніх справ від трьох до десяти років. Частка випускників у кількості звільнених з органів внутрішніх справ коливається у межах від 4 до 7% (у 2004 році — 7%, у 2005 році — 4%).

Враховуючи, що за останні п’ять років темпи плинності кадрів з органів внутрішніх справ мають тенденцію до зростання, механічне скорочення чисельності вищих навчальних закладів призведе до різкого скорочення кадрового потенціалу практичних структур, а, отже — до зниження спроможності системи органів внутрішніх справ вирішувати завдання правоохоронної діяльності.

Оскільки звільняються, здебільшого, підготовлені та адаптовані до умов праці кадри, можна констатувати, що робота в органах внутрішніх справ на цей час є непривабливою для фахівців юридичного профілю.

Таким чином система відомчих навчальних закладів фактично забезпечує фахівцями інші галузі економіки, а не органи внутрішніх справ.

Мабуть, цим і обумовлена розгалуженість за напрямами та спеціальностями підготовки кадрів у вищих навчальних закладах МВС України.

Зараз вони готують фахівців за напрямами: право (правознавство, правоохоронна діяльність), психологія, соціологія (соціальна робота), економіка і підприємництво (фінанси, облік і аудит), комп’ютерні науки (інформаційні управляючі системи та технології), інформаційна безпека (захист інформації з обмеженим доступом), педагогічна освіта, менеджмент, філологія (переклад), інженерна механіка (автомобілі та автомобільне господарство), військові науки (службово-бойове застосування внутрішніх військ), специфічні категорії (управління у сфері правопорядку).

Найдорожчою є підготовка фахівців із соціології, найменша вартість підготовки фахівців військових наук. Підготовка фахівця у галузі права коштує майже шість тисяч гривень.

Цінність сучасного фахового рівня випускників вищих навчальних закладів системи МВС для самої системи МВС викликає певні сумніви. Адже це молодь, яка не має життєвого досвіду, тоді як повсякденна діяльність правоохоронця пов’язана з високим рівнем навантажень та виконанням відповідальних завдань, до яких вона часто не готова. Тому молодим випускникам складно адаптуватися до непростих умов праці в органах внутрішніх справ. Звідси всілякі негаразди, серйозний брак у роботі. Крім того, складно комплектувати випускниками практичні структури в сільській місцевості. Особи, які прийшли на навчання із села, туди, як правило, після закінчення ВНЗ не повертаються.

Усе зазначене підтверджують результати опитування начальників обласних, головних управлінь та управлінь МВС. Переважна більшість респондентів вважає, що вищі навчальні заклади системи МВС задовольняють потреби МВС у кадрах середнього начальницького складу у кількісному плані практично повністю (44,4%) та значною мірою (44,4%). Відповідаючи на аналогічне питання щодо ОВС сільської місцевості, половина респондентів зазначила, що кількість випускників, які йдуть працювати до сільських міськрайорганів, становить від 30 до 60 відсотків потреби.

Рівень готовності випускників ВНЗ МВС денної форми навчання до вирішення практичних завдань оперативно-службової діяльності більшість респондентів розцінює як задовільний. Полярні оцінки («добрий» і «незадовільний») у кількісному плані повністю врівноважують одна одну.

Не суперечать цій тезі відповіді на питання, хто з випускників — денної чи заочної форми навчання — краще справляється з виконанням службових обов’язків. Лише 22% респондентів віддали перевагу заочникам. Більшість (44,4%) вважає, що різниці між ними немає. Рішучу перевагу випускникам денної форми навчання більшість респондентів (55,5%) віддає, відповідаючи на питання щодо перспективи просування по службі. Не випадково більшість респондентів (дві третини) не вважають доцільним збільшувати обсяги прийому працівників МВС на заочну форму навчання.

Більшість респондентів (55,5%) не підтримала тезу про доповнення переліку існуючих спеціальностей такою, як «Правоохоронець».

Такій досить консервативній позиції опитаних суперечить зазначена більшістю з них поширеність серед випускників денної форми навчання ВНЗ МВС таких недоліків, як відірваність одержаних знань від потреб практики (77,8%), відсутність навичок копіткої, наполегливої праці (дві третини), невміння організувати робочий день (44,4%), а, головне те, що майже 90% респондентів висловилися на користь реформування ВНЗ МВС.

Ці дані фактично свідчать про низький рівень підготовки кадрів вищими навчальними закладами для потреб органів внутрішніх справ.

Водночас, респонденти відмовили ВНЗ іншої відомчої підпорядкованості у будь-яких пріоритетах.

Крім вад фахової підготовки, слід обов’язково врахувати соціальну незахищеність випускників: наявність гострої потреби у житлі, низька заробітна плата, відсутність можливості користуватися соціальними гарантіями, передбаченими Законом України «Про міліцію». На місцях, у практичних структурах, можливість вирішувати соціальні питання, особливо стосовно забезпечення житлом, відсутня, не працюють і законодавчі механізми їх вирішення.

Викладене свідчить, що процес реформування відомчої освіти не повинен бути деструктивним і складатись лише з механічного скорочення ВНЗ МВС або їх перепрофілювання за зразком системи навчальних закладів часів Радянського Союзу. Зараз 2006 рік і Україна повинна будувати власну систему освіти, виходячи з наявної тенденції світової глобалізації.

При цьому необхідно враховувати, що і сама система МВС України має зазнавати якісних перетворень, адже пріоритетна спрямованість її діяльності на захист прав і свобод громадян вимагає шукати нових підходів до її побудови, формування її відносин із громадянами. Не слід забувати і про необхідність підвищення престижу роботи в органах внутрішніх справ, реалізацію правових та соціальних гарантій їх працівників. Останнє є загальнодержавною проблемою.

До вирішення проблеми вдосконалення системи відомчої освіти слід підходити комплексно, створюючи умови плідної співпраці різних міністерств — МВС України, Міністерства економіки, Міністерства фінансів, Міністерства освіти і науки. Необхідно обов’язково враховувати приєднання України до Болонського процесу, що не означає відмову від усталеної системи вітчизняної освіти і сліпе копіювання європейських освітніх програм. Насамперед, має бути забезпечена якість освітянських послуг.

Останнє є проблемою всієї системи юридичної освіти, адже за даними Міністерства праці та соціальної політики України на початок листопада 2006 року на обліку служби зайнятості перебувало 26 тисяч 284 особи, які мають вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». При цьому найбільшу частку становлять громадяни віком від 25 до 35 років. Серед усіх регіонів України найменший рівень безробітних юристів у Києві та Київській області, адже у мегаполісі легше знайти роботу, навіть і не за фахом.

Для того, щоб зробити перші значні кроки в напрямку вдосконалення відомчої освіти, на нашу думку, необхідно здійснити ряд заходів. Зокрема, оптимізувати розташування ВНЗ МВС з метою уникнення їх концентрації у певних регіонах. Тільки у Києві знаходяться два потужних навчальних заклади: Київський національний університет внутрішніх справ, якому підпорядкований Київський юридичний інститут внутрішніх справ, та Академія внутрішніх справ.

Слід також припинити підготовку фахівців за напрямами, не пов’язаними із діяльністю органів внутрішніх справ. У іншому випадку скоро дійдемо до того, що готуватимемо медиків у відомчих навчальних закладах МВС. Необхідно вивчити можливість використання при підборі кадрів випускників юридичних навчальних закладів, не підпорядкованих МВС.

Враховуючи виключну важливість кадрової політики для органів внутрішніх справ, доцільно ввести посаду заступника міністра внутрішніх справ з кадрових питань та посади заступника з кадрових питань начальника головного управління, управління внутрішніх справ. При цьому статус цих посадових осіб повинен бути вищим за статус начальника галузевої служби.

Слід здійснювати відбір кадрів на навчання, виходячи з конкретних потреб у випускниках по кожній області, враховуючи при цьому наявність необхідних житлових умов кандидата на навчання. Цим може бути частково вирішена проблема забезпечення випускників житлом.

Це, так би мовити, тактика реформування. Що стосується стратегії, то необхідно розробити методики визначення потреби у випускниках для практичних структур органів внутрішніх справ, стандарт підготовки фахівця — правоохоронця, критерії оцінки якості освітянських послуг, які надаються вищими навчальними закладами системи МВС, вимоги до професорсько-викладацького складу. Зокрема, більшість начальників управлінь внутрішніх справ зазначали необхідність такої вимоги, як певний стаж роботи в практичних структурах органів внутрішніх справ для викладачів спеціальних дисциплін.

Необхідною передумовою успішного проведення реформування відомчої освіти є глибоке вивчення світової практики. Зокрема, доцільно з’ясувати, яка частка бюджету правоохоронних структур витрачається на підготовку кадрів. Після узагальнення цих даних можливо вирішувати питання про кількість навчальних закладів, які не обов’язково можуть бути вищими.

Отже, реформі відомчої освіти немає альтернативи. Однак для її проведення необхідна наявність політичної волі керівництва МВС України.

Сергій ГУСАРОВ, народний депутат України, кандидат юридичних наук.