Рік села не відбувся

Наше господарство ДП «Агро-Аврора», вірячи обіцянкам держави, рік у рік нарощувало обсяги товарного поголів’я свиней породи велика біла, вдосконалювало вітчизняний племінний генофонд і стало одним із найбільших не лише в Нікопольському районі, а й всій Дніпропетровщині. Перспектива господарства — довести поголів’я свиней до 50 тисяч, бо в нас є для цього потужний потенціал фахівців, є матеріальна база — 58 тваринницьких приміщень, збережених під час реформування аграрного сектору економіки. Саме з цим виробничим рубежем пов’язані всі наші плани на сьогодення й майбуття з метою виконання спеціальної державної «Програми розвитку свинарства України до 2010 року». Нею передбачено державну підтримку відродження товарного свинарства і племінної роботи та доведення виробництва свинини у забійній масі до 1 мільйона 420 тисяч тонн, або близько двох мільйонів у живій вазі, збільшення світового авторитету України як високорозвиненої аграрної країни та забезпечення співвітчизників медичними науково-обгрунтованими нормами споживання свинини на душу населення.

Офіційна світова статистика свідчить, що частка свинини у загальному виробництві м’яса становить понад 40 відсотків, при цьому простежується тенденція до його збільшення й надалі. За думкою міжнародних експертів, свинина збереже своє лідерство і в найближчі десятиріччя.

До 1990 року Україна посідала восьме місце у світі, маючи в наявності 19,9 мільйона голів. Саме тоді селяни забезпечували співвітчизників обгрунтованими нормами споживання свинини на душу населення — 30—31 кілограмів. То були часи, коли свинина в загальному виробництві м’яса в країні становила 58,7 відсотка. А нині виробляємо на душу населення третину від норм —12,9 кілограма на одну особу.

Українські товаровиробники й сьогодні здатні забезпечити потреби людей в білках тваринного походження, зупинити занепад галузі свинарства, підвищити її конкурентоспроможність і водночас використовувати продукцію свинарства як додаткове джерело фінансових надходжень до бюджету держави за однієї умови: припинення дискримінаційної стосовно селян державної цінової політики, що заганяє у глухий кут українське село, позбавляючи навіть малих надій на подальший розвиток.

Торік у селян-виробників закуповували кілограм живої ваги свинини за цінами 11,1 — 13,2 гривні. Нині на тлі шквального підняття цін на сільгосптехніку, запасні частини, пально-мастильні матеріали, природний газ та електроенергію ціна реалізації свинини стала значно нижчою: 7,5 — 9,8 гривні. В листопаді не пропонують вже більше, ніж 6,5 гривень. І це при тому, що собівартість м’яса місяць у місяць зростає з добре відомих вам причин: понад 70 відсотків собівартості становлять витрати на енергоносії та кормові добавки за умови, що впроваджуємо у виробництво тільки нові малозатратні технології відгодівлі та утримання.

Ціни на вітчизняному ринку м’яса диктують посередники й переробні підприємства. Зменшуючи закупівельні розцінки, вони водночас збільшують ціни на власну продукцію. Здавалося, закономірним було б те, що коли впали закупівельні ціни на м’ясо, повинні різко знизитися й ціни на ковбаси. Але ж ні, переробники стрижуть селян, а держава робить вигляд, що не помічає цієї зухвалості.

Галузь промислового свинарства потребує допомоги в реалізації виробленої програми. Державне замовлення зорієнтувало б виробників свинини в обсягах власного виробництва. При цьому можна було б відмовитися від імпорту свинопоголів’я. Переконаний, що масове завезення свиней з-за кордону може лише тимчасово і незначно збільшити вал виробництва свинини, але різко і негативно позначитися на відродженні вітчизняного свинарства. А через деякий час і взагалі приведе галузь в повну залежність від зарубіжної з ремонту та формування свинарських стад. Імпорт свинини проводиться за пільговими цінами, які дешевше за наші.

Або кредитування галузі. Для стимулювання свинарства потрібні низьковідсоткові довготривалі кредити. У державних мужів, які приймають доленосні рішення, на першому місці повинні бути довгострокові інтереси держави, а не тимчасові вигоди. Отоді нам не треба буде вживати актуальне на сьогодні словосполучення «на превеликий жаль». На превеликий жаль, на початок 2006 року чисельність свиней в Україні ледь перетнула позначку 7,3 мільйона голів — за останні 15 років поголів’я скоротилося майже втричі. А як же бути з урядовою програмою розвитку свинарства України?

Факти — річ уперта, і безперспективність такої політики навіч! Якщо Україна все-таки має серйозний намір побудувати цивілізоване суспільство, увійти до СОТ, то повинна окреслити чітку лінію в майбуття і не відступати від неї ні на крок. Тим паче, не підводити працелюбних і довірливих селян, які прагнуть нагодувати націю продукцією вітчизняного виробництва і підняти престиж України як аграрної держави.

Просимо Вашого конструктивного втручання, пане Прем’єр-міністре, і наведення ладу на перекошеному сільськогосподарському ринку.

За дорученням 1488 пайовиків ДП «Агро-Аврора»

Андрій ПОМАЗАНСЬКИЙ, генеральний директор, кавалер орденів «За заслуги» І, ІІ та ІІІ ступенів та інших орденів і медалей, заслужений працівник сільського господарства України.

Нікопольський район Дніпропетровської області.