Чотири мільйони гривень, які цього року держава виділила на реставрацію пам’ятників історії Старого міста, підуть переважно на замок Любарта. Так вирішили влада і громадськість Луцька. І хоч кошти надійшли із запізненням, їх буде використано вчасно і за призначенням. У цьому переконався, побувавши в замку — осідку великих князів Галицько-Волинської держави і Великого князівства Литовського — Любарта, Вітовта, Свидригайла.

У XІV—XV cтоліттях Луцьк був другою столицею Великого князівства Литовського, а його замок — столичним. До речі, це єдиний столичний замок, збережений в Україні. Зображення на 200-гривневій купюрі свідчить про його місце в нашій історії.

У ХІХ столітті замок зовсім занепав. Після великої пожежі 1845 року луцькі міщани використовували його кількаметрової товщини мури як каменоломні. Розібрали частину стіни між В’їзною вежею і будинком повітової канцелярії. Руйнації зазнала і сама вежа. 1863 року було навіть оголошено аукціон на продаж башти і прилеглої до неї з півдня стіни. На щастя, мури виявилися надто міцними (облицьовані цеглою, а всередині заповнені щебеневим монолітом). Ламати? Але ця робота не покривалася заявленою на торгах сумою: 373 рублі за вежу і 53 — за ділянку стіни. А 1864 року комісія Київського генерал-губернаторства вирішила: вежа не аварійна, розбирати її не варто.

Перші реставраційні роботи в замку провели у 1887—1890 роках. Вони були пов’язані з приїздом у 1890 році до Луцька російського царя Олександра ІІІ. Металевими стяжками скріпили В’їзну вежу, підмурували стіни і башти, перепланували територію. Це мало велике значення для збереження валів: дощові і талі води тепер виводилися з території замку через в’їзні ворота. Провели благоустрій території і дослідили стан замкових споруд. Ось, власне, і все, що зробили для збереження замку за 123 роки належності Волині до Російської імперії. Польська адміністрація, яка змінила російську, з 1921 по 1939 рік встигла більше. В 1928 році зміцнили фундаменти й полагодили пошкоджений кут В’їзної вежі. Згодом зробили нове залізобетонне перекриття двох перших ярусів цієї вежі. Продовженню робіт завадила Друга світова війна.

Наймасштабнішу реставрацію провели в 60—70-х роках ХХ століття. В усіх трьох баштах відновили між’ярусні перекриття, лиштви вікон, дахи, ренесансні аттики, полагоджено стіни і гвинтові сходи, відновлено інтер’єр. Зміцнені і докладені цеглою фортечні мури, відновлено бойові дерев’яні галереї, виносні бійниці-мураші. Відомий волинський історик Петро Троневич називає ці роботи сьомим будівельним періодом Луцького замку.

У 1985 році створено Державний історико-культурний заповідник «Старий Луцьк». Саме завдяки старанням працівників заповідника продовжено вивчення історії замку, збережено від руйнувань його споруди. На жаль, держава довго не фінансувала подальшу реставрацію. Як розповів директор заповідника архітектор Тарас Рабан, з 1994 по 2001 рік на це не асигновано жодної гривні.

І лише 2001 року народний депутат України Олександр Свирида домігся виділення заповіднику мільйона гривень. Дійшло лиш півмільйона. За ці гроші облаштували вхід у замок, почали ремонт будинку повітової скарбниці. В 2004 році 100 тисяч гривень «вибив» тодішній народний депутат України, а нині голова Волинської ОДА Володимир Бондар. У 2005 році надійшло ще 300 тисяч. Завдяки цим коштам завершили ремонт повітової скарбниці та відкрили тут музей старовинної книги, збудували гвинтові сходи на оглядовий майданчик В’їзної вежі.

Подбала дирекція заповідника, щоб ефективно використати цьогорічний 4-мільйонний транш. З приємністю оглядаю обнови замку. Біля входу, ліворуч від В’їзної вежі, мулярі відновлюють фрагмент стіни колишнього Окольного замку — другої лінії оборони середньовічного Луцька. Цей мур з’єднає В’їзну вежу з будинком Пузинів, збудованим у XVІІІ cтолітті на місці однієї з восьми веж Окольного замку. Згодом буде відновлено ще кілька ділянок цієї стіни. Разом з вцілілими Чарторийською вежею і ділянками мурів Окольного замку, стінами костелу Святих Петра і Павла, які теж відігравали оборонне значення, це, на думку Тараса Рабана, дасть можливість гостям міста отримати повне уявлення про старовинний Луцьк.

Мулярі працюють і праворуч В’їзної вежі — відновлюють зруйновану понад півтора століття тому частину фортечного муру. В часи Любарта і Вітовта він одночасно був і стіною княжого палацу. Про плани реставраторів свідчать і штраби (випущені назовні цеглини) на щойно вимурованій ділянці. Вони повторюють фрагменти збережених фундаментів колишнього палацу. Тобто є надія, що колись його відновлять. Так само, як і споруджений тут ще в ХІІ столітті храм Іоанна Богослова.

— Можливо, вже наступного року, — каже Тарас Рабан, — відкриємо екскурсійний маршрут підземеллями церкви Іоанна Богослова та в розташованих поруч владичих підвалах XVІІ cт.

Приємний сюрприз чекає відвідувачів і на частині муру від повітової канцелярії до Стирової вежі. Фортечна стіна тут стала дещо вищою, на ній відновлено цегляні бійниці і дерев’яну огорожу. Тепер можна пройтися мурами і вежами замку майже по колу.

Значно привабливішою стане і територія замку. В цьому будівельникам допомагають студенти Волині. Базальтовий бут на доріжках замінили зручною для сучасного взуття колотою гранітною шашечкою. Таким став і тротуар, що веде до замку.

Та не все задумане вдалося здійснити. Хотіли відремонтувати будинок Пузини. Але його власники сказали: дайте нам квартири і тоді робіть що хочете. Звісно, знайти кошти на п’ять квартир заповідник не зумів. Так і стоїть ця приватна будівля за тридцять метрів від входу в замок, лякаючи перехожих своєю занедбаністю. Схожий на руїну й будинок №21 по вулиці Кафедральній. Нібито, в ньому жила з батьками Леся Українка. Будинок належало б зберегти. Про його відновлення, на жаль, мова поки що не йде.

Безперечно, цього року для реставрації Луцького замку зроблено багато. Однак головний спеціаліст з питань охорони культурної спадщини управління містобудування і архітектури ОДА Петро Троневич вважає, що справу можна вважати завершеною лиш після того, як будуть відновлені фрагменти валів, оборонного рову і підвісного мосту біля В’їзної вежі, як відбудують княжий палац і церкву Іоанна Богослова, частково відтворять довколишній природний ландшафт. Отож головна робота попереду. Робота ця складна і коштує дорого. Але вона того варта.

Луцьк.