«Львівський Ставропігіон»: починається нова сторінка

Зареєстроване у ХV ст. (за М. Грушевським — у 1483 р.) Львівське Ставропігійне братство мало вагомий вплив на розвиток освіти, науки і культури. Заснована 1586 року при Львівському братстві вища школа стала першим в Україні утримуваним на громадські кошти україномовним навчальним закладом, у якому початкова освіта поєднувалася із викладанням вищих наук. Діяльність цієї вищої школи, згодом Ставропігійського інституту, сприяла формуванню національної свідомості серед широких верств галицького люду. Із цієї школи вийшло багато видатних постатей української освіти і культури, зокрема майбутній митрополит Київський св. Петро Могила. У березні 2001 року заходами ініціативної групи українських та закордонних учених було відкрито приватний університет «Львівський Ставропігіон», який прагне стати спадкоємцем національно-виховних та благодійних традицій Львівської братської школи. «Львівський Ставропігіон» — третя (після Києво-Могилянської та Острозької академій) з числа відроджених у незалежній Україні славетних шкіл, які своєю діяльністю були широко відомі у Європі. Навчання — платне (передбачені пільги). Випускники університету одержують диплом про вищу освіту державного зразка, що надає можливість продовжити навчання в магістратурі та аспірантурі, працювати за фахом в Україні і за кордоном (диплом бакалавра/спеціаліста можна здобути на факультетах: прикладної лінгвістики; економіки і комп’ютерних наук; туризму і права; психолого-педагогічному).

Про освіту замовимо слово

Іван Зязюн, доктор філософських наук, професор, академік АПН України :

«Освіта в Україні як демократичній державі повинна орієнтуватись насамперед не на потреби господарчі, а на потреби людей, враховуючи у такий спосіб і господарчі проблеми. Це означає, що ми маємо оцінювати всі явища, події, факти освіти з огляду на розвиток людини і суспільства. Головне в людині — її духовність на засадах національної культури. Йдеться про найважливіше в ній, що в історичному аспекті є вічним і непорушним. Адже кожен народ має віками відшліфовані культурні цінності, здобутки, що формують неповторність, оригінальність і велич національного ДУХУ людини. Без високого рівня освіти в її академічному розгортанні Україна і надалі залишиться меншовартісною, нерозвиненою державою, прислужницею на кшталт «кушать подано» на театрі майбутніх економічних відносин між народами та країнами світу».

«Цікава історична паралель: статус Ставропігії надавав братству та його школі самоврядності і незалежності у виборі програм навчання. Університет «Львівський Ставропігіон» як навчальний заклад приватної форми власності також має свої, незалежні від міністерства, можливості удосконалення та модифікації навчальних курсів та спеціалізацій відповідно до актуальних потреб суспільства і держави та підготовки успішних у своїй майбутній професійній діяльності фахівців. Нова історія «Львівського Ставропігіону» тільки починається. Його випускники створять, я переконаний у цьому, своє міцне братство однодумців...»

Згадка по Львівське Ставропігійне, або Успенське, братство датується 1483 роком. Сфера його діяльності була широкою: братчики утримували церкву Успіння, монастир св. Онуфрія, сиротинці, лікарні, а також друкарню і школу. Ця школа була першою цеглинкою в будові майбутнього університету. Минуло трохи більше ста років і царгородський патріарх Єремія надав Братству права Ставропігії, тобто автономії. Про особливе значення братства в галузі науки, освіти і культури свідчить його видавнича діяльність. Для прикладу: з 1591 по 1722 роки в братській друкарні було надруковано 140 книг накладом 169 тисяч примірників. Це була надзвичайна продуктивність для тих часів. Дослідники припускають, що братська друкарня існувала ще до прибуття у Львів Івана Федоровича (Федорова). На цю думку наводить напис на втраченій тепер надгробній плиті, який говорить, що він у Львові друкарство «відновив» (а не розпочав). Утворена на українських традиціях братська школа діяла на основі Статуту, який є першою пам’яткою цього роду в українській педагогічній літературі. У школі вивчали слов’янську, грецьку, латинську, польську мови, богословіє, філософію, граматику, риторику, поетику, діалектику, математику, астрономію, гомілетику (науку духовного красномовства). Тут навчалися діти із різних суспільних верств, і їх вирізняли за успіхами в навчанні, а не за походженням. Серед викладачів і ректорів Ставропігійської школи у різний час були такі видатні діячі української культури, як Лаврентій і Степан Зизанії, Кирило Ставровецький, Йов Борецький, Памва Беринда, брати Рогатинці, Яків Головацький та інші.

У ХУІІІ столітті австрійська влада ліквідувала численні монастирі та монаші ордени. Та оскільки Ставропігійське братство відігравало особливу роль у суспільному житті Галичини, його не ліквідували. У 1788 році спеціальним декретом цісаря Йосифа ІІ Братство було перетворено на Львівський Ставропігійський інститут, який проіснував до 1939 року.

Поступ до великих ідеалів

Ярослав Кміт, ректор університету «Львівський Ставропігіон»:

— У створенні нашого університету я вбачаю перст Божий, щось непроминуще, таке, що обов’язково мало статися у контексті становлення і розбудови незалежної Української держави. Свого часу саме середовище Ставропігії формувало ядро суспільно-політичних сил галицьких українців. До слова, перша українська газета — тижневик «Галицька зоря» видавалася в друкарні інституту і за участю його членів. У навчальній діяльності ставропігійців діяв принцип інтеграції письменства, математичних наук і теології, пріоритет надавався вивченню мов. У цьому полягає слов’янський тип освіти, який тепер визнають оптимально-ефективним порівняно із вузько-професійною. Львівський Ставропігіон завжди мав своє обличчя, свій напрям виховання самостійної, самодостатньої особистості і створення господарського та політичного напряму виживання громади. Ставропігійська школа виховувала у спудеїв прагнення здобувати знання для власного і суспільного блага. Потреба у реалізації себе як особистості стала в Братській школі невід’ємною частиною освіти. Обгрунтовуючи ідею відродження кращих традицій Ставропігіону у нових реаліях, його засновники, відомі учені і авторитетні громадські діячі України, вважають, що така інтелектуальна й духовна «ніша» у вітчизняній системі вищої освіти досі не заповнена, дарма що нові навчальні заклади народжуються у великій кількості. Академік АПН України, один із засновників нашого університету Іван Зязюн запропонував, щоб кожний «ставропігієць» мав індивідуальну карту свого розвитку і саморозвитку. Цього немає в жодному вузі України. А це — дуже потужний чинник, який примусить — рано чи пізно — перейти від традиційної освіти до самоосвіти, від виховання до самовиховання. Адже саморозвиток особистості і є основою основ людського розвитку. На таких підвалинах вибудувана концепція нашого навчального закладу, діяльність котрого грунтується на національних традиціях і наукових досягненнях сучасної філософії освіти.

Певна річ, ми дбаємо про конкурентоспроможність нашого університету, про ексклюзивні спеціальності. З появою «Львівського Ставропігіону» вища освіта в регіоні та й загалом в Україні поповнилася новими напрямами. Нині не вистачає спеціалістів з практичної психології. Ми готуємо їх через тренінгові, інтерактивні форми навчання. Чи не єдині в західному регіоні випускаємо спеціалістів із страхової справи. До ексклюзивних належить спеціальність «Інтелектуальні системи прийняття рішень». Фахівці, яких ми готуємо за цим напрямом, покликані швидко приймати ефективні рішення в бізнесі, економіці та управлінні, а також моделювати, прогнозувати економічні процеси, ризики через фахове спрямування людей за допомогою систем комп’ютерної мови. Спільно з Університетом Зігмунда Фройда у Відні (Австрія) ми розпочинаємо міжнародну навчальну програму з прикладного психоаналізу в соціально-гуманітарних науках, готуючи для України спеціалістів-аналітиків у галузі культурології, політології, соціології, журналістики, лінгвістики, психології. Високий авторитет має наш факультет прикладної лінгвістики, випускники котрого отримують надзвичайно важливу для нашої держави інтегровану спеціальність: перекладач, викладач іноземної мови, лінгвіст-інформатик. Наші викладачі і студенти беруть участь у міжвузівських і міжнародних наукових конференціях, «круглих столах». Ставропігійською традицією є допомога обдарованим, талановитим дітям із малозабезпечених сімей, а також сиротам і напівсиротам, інвалідам. Сьогодні кожний п’ятий студент користується пільгами в оплаті за навчання — від 10 до 50 відсотків. Особливо здібних дітей підтримуємо громадськими стипендіями, котрі надають різні фундації і благодійні фонди. Лекції ведуться у формі діалогу, в них є елемент змагальності, коли студент вступає в дискусію з викладачем під час тренінгу. Практикуємо також японську дидактичну систему професійного навчання, а саме: професор, доцент, прочитавши дві-три вступні лекції, переходить у статус консультанта. Це стимулює ефективну самостійну роботу студентів. Імпонує нам також ідея, закладена ще в Ставропігійській школі: студент нарівні з професором веде заняття, готуючи себе так до викладацької діяльності. Працюємо над створенням центру дистанційного навчання. Тобто робимо все для того, щоб наші випускники почувалися на ринку праці як риба у воді, щоб вони могли успішно конкурувати із випускниками найпрестижніших навчальних закладів світу.

Відновимо справедливість!

Група відомих діячів науки і культури звернулася до органів влади, громадськості із закликом відновити історичну справедливість. Серед 19 підписантів — троє лауреатів Національної премії ім Т. Шевченка: Роман Лубківський, Федір Стригун, Мирон Куприян, а також Герой України Юрій Шухевич. «Після кількох десятиліть небуття (Ставропігійський інститут ліквідували 1939 року), відновлений уже як університет «Львівський Ставропігіон», цей навчальний заклад змушений тулитися за різними адресами, винаймаючи, де вдасться, приміщення для навчання студентів. При тому університет, опираючись на традицію минулих поколінь, забезпечує сьогодні своїм вихованцям високі стандарти освіти за перспективними напрямами, пов’язаними з потрібними суспільству соціально-гуманітарними спеціальностями: психологією, соціальною педагогікою, лінгвістикою, природознавством, інтелектуальними системами прийняття рішень з використанням комп’ютерних технологій.

Маючи стійке переконання, що в усьому повинен домінувати принцип історичної справедливості, звертаємося до представників законодавчої і виконавчої влади всіх рівнів, Міністерства освіти і науки України та його структурних підрозділів, громадських організацій і об’єднань, усіх громадян доброї волі з вимогою передати приміщення, яке сьогодні займає Ставропігійський професійний ліцей за адресою: м. Львів, вул. І. Федорова, 9, 11, для навчальних потреб університету «Львівський Ставропігіон». Таке рішення не зашкодить ліцею (колишнє ПТУ №58), оскільки основні його навчально-виробничі та адміністративні площі знаходяться у просторих корпусах на вулиці Плужника у Львові. Ми цілковито солідарні з думкою світлої пам’яті голови НТШ, члена-кореспондента НАН України професора Олега Романіва про те, що нова історія «Львівського Ставропігіону» тільки починається. Його випускники створять своє міцне братство однодумців. Для розбудови щасливого майбутнього України». Газета «Голос України» відстежуватиме перебіг подій, пов’язаних з процесом передавання історичних приміщень Ставропігіону його справжнім спадкоємцям.

Львів.