На заваді реалізації проекту виготовлення літака Ан-3, роботи над яким тривають на Вінницькому авіазаводі, можуть стати непередбачувані обставини — міська влада має намір позбавити підприємство власного летовища.

Новий літак створюють на базі добре відомого «трудівника» неба — Ан-2. Автором новинки є заступник генерального конструктора КБ АНТК імені Антонова Генріх Ангірський. Роботи над новою машиною починалися на Київському авіазаводі «Авіант». Продовжуються у Вінниці. За часів Союзу Вінницький авіазавод був єдиним підприємством, де здійснювали капітальний ремонт «Аннушок». Вінницькі фахівці знають такі літаки як свої п’ять пальців. І дотепер на заводі ставлять Ан-2 на крило. Крім виготовлення дослідного зразка, вінничанам доручено налагодити серійне виробництво нової машини.

Чому фахівці так міцно тримаються за старенького Ан-2?

— Цей літак має дуже вдалі аеродинамічні характеристики, — каже директор Вінницького авіазаводу Олег Ярославський. — Тут зручна конструкція планера. У машини високі льотні якості. Принаймні ми не маємо нині іншого повітряного лайнера такого класу з характеристиками Ан-2. Не вдалося знайти йому заміну на місцевих лініях. Машина, як відомо, адаптована до приземлень на пристосованих аеродромах. У маленьких містах і селах інших, на жаль, немає.

Співрозмовник додав, що «Аннушку» дуже люблять спортсмени-парашутисти. Особливо коли виконують групові показові польоти. Стрибки з Ан-2 у них проходять практично без травм. На інших машинах, буває, парашутисти після виходу у відкритий простір чіпляються за конструкції літака...

Новий літак навіть зовні відрізнятиметься від свого попередника. Він більших розмірів. Проте найголовніше — матиме потужніший у півтора разу двигун МС-14, створений фахівцями Запорізького ВАТ «Мотор Січ». Робота над ним тривала довго, та нещодавно її вже завершили. Згідно з попередніми домовленостями, його мають передати вінницьким авіаторам для встановлення на дослідному зразку. До того ж безоплатно.

— Виробники літака підписали між собою угоду, — продовжує

О. Ярославський, — за якою кожен виконує свою ділянку роботи за власні кошти. КБ імені Антонова забезпечило креслення, ВАТ «Мотор Січ», як я вже згадував, виготовило двигун, наш завод здійснюватиме всі необхідні конструктивні й технічні переобладнання.

— Літак створюють лише вітчизняні підприємства?

— За винятком російського заводу «Аеросила», що розташований у місті Ступино під Москвою. У нього будемо закуповувати гвинти.

Основні технічні характеристики Ан-3. Кількість місць для пасажирів — 12, вантажопідйомність — 1,8 тонни, пальне — авіаційний керосин (Ан-2 літав на бензині). Тип літака — пасажирсько-транспортний. Сфера використання — авіахімроботи, гасіння лісових пожеж, десантування військових і цивільних.

Зацікавленість до нової української машини вже виявили в Німеччині, деяких країнах Азії та Африки, точніше, там, де експлуатують Ан-2. До речі, з часу появи Ан-2 було виготовлено понад 2,5 тисячі таких повітряних машин. Нині, за приблизними підрахунками, в Україні їх залишилося трохи більш як 200.

Начальник дільниці, на якій створюють літак, Володимир Епов, повідомив, що машину можна буде випустити з «клітки» і підняти в небо не раніш як за 9—12 місяців. Але чи буде звідки злетіти? На підприємстві занепокоєні тим, що Вінницький міськвиконком має намір передати територію аеродрому під будівництво житла. «Ми розуміємо, що житло для міста потрібне як повітря. Але ж не за рахунок летовища», — кажуть на заводі і показують документ, який свідчить про те, що аеродром значиться в реєстрі аеродромів України. Авіазавод без власного аеродрому — це вже не завод, стверджують авіабудівники.

— Ситуація спричинена тим, — пояснює О. Ярославський, — що завод протягом останніх років переживає не кращі часи. За рахунок зменшення обсягів ремонту техніки, на чому нині спеціалізується підприємство, погіршилося його фінансове становище. Щоб урятувати завод, ми змушені були продати частину своїх будівель. Але ж коли з’явився такий перспективний проект, влада мала б підтримати своє державне підприємство.

— Поки що мова йде про будівництво першої черги житла, — каже заступник начальника управління земельних ресурсів міськвиконкому Олександр Боднарчук. — Територія, на якій воно будуватиметься, не зачіпатиме злітної смуги. Друга черга споруджуватиметься в тому разі, якщо завод припинить роботу.

Авіабудівникам пропонують послуговуватися іншим летовищем, що за три кілометри від заводу, звідки піднімаються в небо військові й цивільні літаки. Ті, в свою чергу, не приховують здивування: як туди доправити літак із території заводу? Не знайшовши спільної мови з міською владою, адміністрація підприємства звернулася по підтримку до обласної держадміністрації. Написали також листа із власними аргументами у Мінпромполітики. Сподіваються, що держава не обрізатиме крила новому проекту. Він до того ж є рятівним парашутом для державного авіапідприємства.

До речі, в Росії вже скористалися конструкцією нашого авіабудівника з КБ імені Антонова Генріха Ангірського. За його проектом сусіди переобладнали 30 літаків Ан-2, які успішно «плавають» у повітряному простору сусідньої держави. Однак росіяни не складатимуть нам конкуренцію, переконані авіабудівники з Вінниці. Їхня машина значно дорожча. Насамперед за рахунок вартості двигуна. У нас він не тільки дешевший, а й потужніший.

Вінницька область.