Коли у нас виникають проблеми, іноді ми просто не знаємо, що робити. Починаємо звинувачувати геть усіх. І зовсім забуваємо про те, що час минув. Немає більше райкомів і народного контролю. Немає законів, що не змінювалися десятиліттями, — є незалежна і непередбачувана Україна. Нам у ній жити.

Зіткнувся з проблемою і я. Не можна сказати, що від цього багато чого залежало. Але не було кому підтримати, а простіше — проконсультувати. Вочевидь, мені пощастило, випадково зайшов у громадську приймальню народного депутата України від блоку Юлії Тимошенко —

Рибакова Ігоря Олександровича (на знімку). Одразу скажу, що не є затятим прихильником цієї політичної сили. У мене свій погляд на політичну реформу. Для мене важливо, щоб на першому плані була людина, її ставлення до інших, її моральні якості. Приємно здивувало, що народний депутат — дуже молодий чоловік. Адже організувати роботу громадських приймалень на високому рівні, професійно — це аж ніяк не кожному під силу. Тут багато чого залежить від першої особи. Приємно, коли тебе зустрічають доброзичливо і ставляться до твоїх проблем, як до власних.

Звідки у молодої людини, становлення якої припало на 90-ті роки, така чуйність і добропорядність? Розумієш, що прийшов час нового покоління. Ідуть у минуле колишні перші секретарі та «червоні» директори.

Хоча за час перебування в громадській приймальні довелося наслухатися такого, що мимоволі починаєш запитувати себе: що за влада в цій країні? Чому народний депутат, скажімо, має відстоювати законне право громадян на квартирну чергу, установку телефону, боротися зі свавіллям у системі ЖКГ і багато чого іншого?

Чому чиновник не боїться порушувати закон? Адже він, по суті, найнятий за наші гроші (податки) фахівець. Його завдання — чітко виконувати свої функціональні обов’язки. Але, на жаль, для багатьох чиновницьке «крісло» стає еквівалентом матеріального достатку, а не сумлінною працею. І тут велике поле для діяльності народних депутатів України на законодавчому рівні. Сумлінного чиновника має бути захищено, негідника неминуче покарано.

А ще Ігор Олександрович, об’єднавши навколо себе небайдужих людей, очолив благодійний фонд «Місія милосердя». Більш шляхетну роботу, ніж допомога тяжко хворим дітям, інвалідам і дітям-сиротам, у наш час загальної байдужості годі й уявити. Спасибі вам, Ігоре Олександровичу, від небайдужих одеситів, котрі самі не в змозі надати фінансову допомогу нужденним.

Завдяки люб’язним помічникам народного депутата Ігоря Рибакова я зміг чітко визначити свої права і подальші дії. Дякую вам, добрі та щирі люди!

Микола МАЩЕНКО,підполковник у відставці.

Одеса.