У ЗМІ з’явилося повідомлення: Комітет революціонерів Майдану 22 листопада скличе народне віче, яке вимагатиме від Президента скасувати «шахрайську» політреформу, що є найголовнішим завданням цих борців за свободу. Заявлено, що в акції візьмуть участь начебто 10 тисяч учасників помаранчевої революції.

Член фракції «Наша Україна» Давид Жванія теж пропонує зібрати Майдан — «конституційний», щоб написати на ньому... Основний Закон. Зібрання має бути «не помаранчевого кольору, а загальнонародного синьо-жовтого, бо криза в країні вже набагато глибша, ніж була до Майдану, до президентських виборів, і вона може стати для України просто загрозливою», пише він у «Дзеркалі тижня». Жванія вважає: «Новий Майдан повинен розв’язати основну проблему, яка назріла: для того, щоб ми кудись інтегрувалися, кудись ішли, а не тупцювали на місці, як зараз». І на цей Майдан, переконаний він, прийдуть усі — і «знизу», і «зверху».

Рада пропрезидентської партії «Наша Україна» вирішила ініціювати чи то поліпшення, чи то вдосконалення політреформи, яка змінила форму правління в країні з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську. Що, власне, зводиться до того самого, про що заявляють її симпатики чи недавні однодумці, які вже залишили лави «НУ».

Прихильники такого кроку вимагають також дострокових парламентських виборів, що, на їхню думку, начебто встановить у суспільстві рівновагу та стабільність. І знову кличуть на Майдан «низи» й «верхи», не сумніваючись, що ті прийдуть...

Що за пошесть у нас: політики, зайнявши владний Олімп, щоразу прагнуть нової Конституції — для себе? Останнім часом намагаються писати її неодмінно на Майдані, а дехто цілком серйозно запевнює, що «революція триває». Одне слово, «Нет у революции начала, нет у революции конца». А ще вони пропонують суто українське ноу-хау: не задовольняють результати виборів — геть їх, проведемо нові...

Ніхто не заперечує, що документ, ухвалений під час політичної кризи 2004 року, має низку недоліків, які потрібно усувати — прискіпливо, враховуючи досвід минулого і перспективи майбутнього. З тим, щоб демократія в Україні розвивалася і не залишила жодного шансу для охочих одноосібно правити в «хаті», забезпечила незалежність трьом гілкам влади, надала більше можливостей місцевим громадам.

Але хіба про це нині дбають прихильники «скасування, вдосконалення, реформування» політреформи? Прикриваючись цією словесною ширмою, вони передовсім щосили намагаються потягнути «ковдру» повноважень на себе. Відгородившись парканами власних маєтків і тонованим склом дорогих авто від тих самих «маленьких українців», можновладці й не переймаються, що провалили програми, які на листопадових майданах обіцяли спрямувати на зміни в суспільстві, модернізацію політики та економіки, боротьбу з корупцією. Нашим головним «революціонерам» не до проблем державних, бо в них точиться власна боротьба — міжусібна: хто вхопить шмат жирніший...

Нині вони знову кличуть на майдани «вільну українську націю, котра виборола свободу». Вочевидь не всі апетити задовольнили...

Валентина ПИСАНСЬКА.