Вирішення проблем розвитку держави, покращання життя наших громадян, створення належних умов їхнього життя тісно пов’язане з інноваційними процесами та проблемами розвитку самої науки. Водночас у сучасному світі неможливо забезпечити високу конкурентоспроможність вітчизняної економіки та належний рівень національної безпеки держави без всебічного розвитку науково-інноваційної сфери.

Своє перше спільне засідання Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти провів з Президією Національної академії наук України, на якому було обговорено основні проблеми, які існують в науковій та науково-технічній сфері. Прийнято відповідне рішення. Його реалізація вимагатиме від комітету спрямовувати свою діяльність таким чином, щоб максимально сприяти вирішенню проблем, що накопичилися в науковій та інноваційній сфері, а з іншого боку — максимально залучати науку до вирішення нагальних проблем країни та суспільства.

1. Йдеться про активне включення науки у вирішення усіх проблем розбудови держави. І мова не про те, який сьогодні рівень державної підтримки та фінансування має наука. Вона справді має фінансуватися належним чином. І це дуже важливо. Але не менш важливим є питання щодо створення у державі ефективних механізмів впливу науки на всі сторони життя суспільства та готовність суспільства сприймати і використовувати досягнення наукових пошуків.

Передусім наука, використовуючи об’єктивні результати досліджень, повинна створювати науково-методологічний фундамент державної політики в усіх її галузях. Необхідно побудувати модель розвитку України на найближчі 10—15 років, сформувати пріоритети та програми їх реалізації. Світовий та вітчизняний досвід наявно продемонстрував правильність такого підходу.

У незалежній Україні через цілу низку суб’єктивних та об’єктивних причин практично відмовилися від систем державного прогнозування та планування економіки. За останні 15 років ми мали з десяток урядових програм, десятки (якщо не сотні) програм та стратегій виходу з кризи та розбудови економіки. Але зазвичай ці програми так само швидко вмирали, як і народжувались. І справа тут не тільки в політичній кон’юнктурі. Справа насамперед у тому, що більшість з цих програм не мала належного науково-методичного обґрунтування, яке можуть забезпечити лише фахівці, котрі пройшли школу фундаментальної науки.

У 2000 році в державі було прийнято Закон «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», але глибока цілеспрямована роботи з прогнозування та планування так і не розпочалася. Нам конче потрібно створювати систему державного прогнозування і планування економіки і передусім в науково-технічній сфері. До того ж це завдання просто фізично неможливо вирішити без залучення потенціалу та досвіду Національної академії наук України.

Наука і особливо Національна академія наук, яка ще зберегла свій науковий потенціал, повинна найактивнішим чином брати участь у роботі із стратегічного прогнозування і планування розвитку держави. Слово академій щодо науково-методичного обґрунтування цих питань повинно бути у державі вирішальним. Причому цей аспект проблеми слід би було чітко закріпити законодавчо.

2. Друге питання, яке випливає з першого. Це формування пріоритетів.

У нас багато приймалося законів з пріоритетного розвитку окремих галузей виробництва (космічної галузі, суднобудування, літакобудування, бронетанкової галузі тощо). Прийняття значної частини цих пріоритетів лобіювалося і у більшості випадків не відповідало реальному стану речей. Більше того, завдавало певної шкоди, приводило до розпорошення бюджетних коштів і, що найголовніше, не дало змоги досягти необхідного системного ефекту.

Саме тому, незважаючи на, здавалося б, досить активну законотворчу діяльність, що проводилася в минулому в інноваційній сфері, в державі не було отримано ефективних результатів і не створено інноваційного фундаменту для сталого економічного зростання у стратегічній і тактичній перспективі.

Серйозним кроком у формуванні системи визначення пріоритетів науково-технічного та інноваційного розвитку стало прийняття законів України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» (2001 рік), «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» (2003).

Згідно із зазначеними законами Міністерством освіти і науки з залученням Академії наук у 2004 році було розроблено Державну програму прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку, якою практично закладено основи формування цілісної системи науково обгрунтованих пріоритетів.

Водночас відсутність належного фінансування цієї програми (на реалізацію цієї програми планувалося 1500 тис. грн., які були майже вдвічі скорочені) призвело до того, що не були вчасно підготовлені пропозиції з пріоритетних напрямів науки і техніки, які закінчуються у 2006 році. Як наслідок, на 2007 рік пріоритетні напрями розвитку науки і техніки несформовані, у зв’язку з цим у 2007 році буде призупинено фінансування відповідних державних науково-технічних програм, що мали бути спрямовані на реалізацію цих пріоритетів.

Украй занепокоєний такою ситуацією, комітет у плані контролю до кінця цього року розгляне стан виконання Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», а на початку 2007 року — виконання Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні».

Робота з формування пріоритетних напрямів має дуже важливе значення і повинна мати серйозне нормативно-правове забезпечення.

3. Важливе значення для прийняття рішень на державному рівні має науково-експертна діяльність. Така діяльність здійснюється згідно з Законом України «Про науково-технічну експертизу» і для Національної академії наук закріплена її статутом. Відповідно до свого статуту академія готує наукові оцінки та прогнози громадсько-політичного, соціально-економічного та культурного розвитку держави. І це — найважливіша вимога сьогодення.

Пригадаємо будівництво каналу Дунай—Чорне море. Попри висновки академії канал все-таки було збудовано. Але сталося так, як і прогнозували вчені, — канал замулило. Витрачено значні державні кошти, а проблем стало ще більше.

Тому треба підвищити статус науково-технічної експертизи. Експертний висновок як академії, так і її окремої установи повинен мати відповідний правовий статус, який слід закріпити законодавчо. Згідно з цим статусом експертний висновок академії повинен обов’язково розглядатися всіма державними органами, яким він адресується. Причому академія повинна обов’язково інформуватися про долю її експертних висновків. У разі незгоди з точкою зору академії кожен державний орган зобов’язаний мотивувати свою позицію і нести за неї відповідальність.

4. У минулому скликанні комітет разом з Академією наук започаткували розгляд важливих і масштабних питань, які потребують серйозних наукових опрацювань. Так, за результатами обговорень на загальних зборах академії було розглянуто на спільному засіданні трьох комітетів Верховної Ради України питання «Про технології економії енергії. Економія газу». Така співпраця академії і комітету має бути продовжена. Це дасть можливість більш виважено і обгрунтовано приймати важливі для держави рішення та прискорити впровадження найважливіших напрацювань академії.

Найближчим часом комітет із залученням НАН України планує розглянути питання про національну концепцію впровадження та розвиток екологічно чистого виробництва в Україні. Президія Академії наук вже розглядала цю концепцію і схвалила її. Роботу в цьому плані треба довести до логічного завершення і прийняття державного рішення. Це одне з найважливіших питань структурної перебудови виробничого комплексу України, яке і сприятиме його інноваційному розвитку.

І ще про одне питання, яке без перебільшення має доленосне значення і для розвитку науки, і в цілому для держави. Це питання створення оптоволоконної телекомунікаційної корпоративної наукової мережі високої швидкості, яка має охопити всі наукові центри України та створити єдиний обчислювальний комплекс великої потужності, з’єднавши суперкомп’ютер Інституту кібернетики НАН України та обчислювальні кластери інших наукових установ академії. Це дасть можливість створювати та визначати моделі вирішення і наукових, і соціально-економічних проблем держави. Крім того, це сприятиме створенню національної науково-освітньої мережі та виходу до Європейської наукової мережі DGEANT.

Комітет всіляко підтримуватиме цю діяльність і сприятиме найшвидшому її завершенню.

5. У сучасних умовах знання — це не тільки інформаційний, а й великий комерційний ресурс, на основі якого створюється один з найліквідніших товарів сьогодення — об’єкти інтелектуальної власності. Такі показники результативності наукових досліджень, як наукові статті, монографії, навіть видані за кордоном, є кількісними характеристиками результативності, і справді вони заслуговують на повагу. Але про якість їх можна розуміти тільки тоді, коли є дані про те, в яких журналах вони опубліковані, в яких країнах видавалися, та як цитуються тощо. Конкретнішим показником якості досліджень є патенти, винаходи та інші об’єкти інтелектуальної власності. Це дуже важливо. На сьогоднішній день в науковій сфері держави, у тому числі і в академії, зроблено неприпустимо мало для комерціалізації інтелектуальних надбань. Це б могло дати відчутний ефект і сприяти додатковим надходженням на розвиток фундаментальної науки за рахунок ринкової реалізації інновацій.

Учений не завжди є хорошим менеджером. Але необхідно створити дійові інститути та механізми, які б давали змогу комерціалізувати інтелектуальний продукт.

Саме виходячи з цих позицій, з метою мобілізації внутрішніх резервів академії та ефективного використання її майнового комплексу 2002 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статус їх майнового комплексу». Положення цього закону змінювалися та призупинялися іншими законами, що не дало можливості отримати вагомі позитивні результати. Тому комітет найближчим часом планує розглянути на своєму засіданні питання про виконання вказаного закону. Робота вже розпочалася, і ми маємо досить виважено проаналізувати можливості та перспективи, які надає цей закон, у плані створення інноваційного середовища. Необхідно зробити все, щоб норми закону активно працювали.

6. Верховною Радою України у вересні 2006 року прийнято Закон «Про трансфер технологій». Це дуже важливий документ, який має активізувати інноваційну діяльність та використання інтелектуальної власності.

Однак залишається питання законодавчого визначення правового режиму інтелектуальної власності, що створюється за рахунок бюджетних коштів. Це питання вимагає найшвидшого вирішення і розробки відповідних ефективних економічних механізмів.

Не менш важливе питання пов’язане зі створенням нормативно-правової бази оцінки інтелектуальної праці та нематеріальних активів. До цього часу не розроблено Державного стандарту оцінки інтелектуальної власності, який давав би змогу активно залучати її в господарський обіг. Міністерство освіти і науки і особливо Державний департамент інтелектуальної власності в цьому плані не виявили належної ініціативи.

Вже більш як 10 років кричущим залишається питання створення патентної бібліотеки в Україні. Це позначилося на рівні інформаційного забезпечення патентної справи в державі та доступі до інформації про винаходи, що зроблені в інших країнах. І це в той час, коли порівняно з 1991 р. більш ніж у 20 разів скоротилася кількість винахідників та раціоналізаторів в Україні.

7. Якщо спробувати означити причини, які стримують розвиток науки та інноваційної діяльності в країні, то їх можна характеризувати як «хронічне недотримання норм законів та відсутність належного управління науково-технічною та інноваційною сферою». Верховна Рада України в червні 2004 року за результатами дня уряду прийняла постанову «Про дотримання законодавства щодо розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності в Україні». В червні 2005 року комітет, стурбований станом виконання цієї постанови, звернувся до Президента України з проханням провести спеціальне засідання Ради національної безпеки та оборони, присвячене питанням науково-технічного та інноваційного розвитку. За результатами такого засідання 11 липня 2006 року Президентом України був підписаний Указ Президента «Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України».

Нині уряд України проводить роботу щодо реалізації положень цих документів. Дані відповідні доручення, але їх реалізація триває надто повільно.

Першим показником цього є проект державного бюджету України на 2007 рік. На наукову сферу в 2007 році планується з державного бюджети виділити 0,49% ВВП, а за загальним фондом всього 0,39% ВВП. Ці показники нижчі, ніж у цьому році — 0,50%ВВП та 0,41% ВВП відповідно.

Щодо управління науково-технічною сферою.

У вересні цього року комітет розглядав питання щодо удосконалення системи управління наукової, науково-технічної та інноваційної сфери діяльності і направив своє рішення Кабінету Міністрів України. Комітет вважає, що тут не має бути поспішних рішень. Ми вже маємо досвід минулих «позитивних» реорганізацій.

Наука — це надбання поколінь нашого народу і основний конкурентний ресурс в державі. Ми повинні зробити максимально можливе для її розвитку та активного використання наукових досягнень. Саме з таких позицій треба виходити під час розгляду питань управління цієї сферою.

8. Важливо звернути увагу ще на один аспект. Він стосується конкурсного фінансування за грантами Державного фонду фундаментальних досліджень та реалізації державних наукових і науково-технічних програм за пріоритетними напрямами науки і техніки. Згідно із законом України про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки на ці цілі повинно спрямовуватися не менш як 30% коштів, призначених на науку.

Але кошти, що виділялися на ці цілі, вже майже понад п’ять років залишаються на одному невиправдано низькому рівні. У 2007 році, як зазначалося вище, буде призупинено реалізацію програм за пріоритетними напрямами науки і техніки. Ледь животіє Фонд фундаментальних досліджень, вже кілька років порушується питання про надання йому дійсно самостійного статусу. Вирішення означеної проблеми, навіть за теперішнім рівнем фінансування фонду, істотно дало б можливість покращити ситуацію та сприяло б надходженню позабюджетних коштів та коштів іноземних організацій на реалізацію грантів фонду.

9. Уже згадувалося про фінансування наукової сфери. Науковці вже стомилися звертати увагу та наголошувати на тому, що не виконується основне положення законодавства щодо обсягів фінансування науки (1,7% ВВП). Якщо відверто, то у нас хронічне невиконання законодавства і не тільки щодо наукової сфери.

Наступного року, судячи з проекту бюджету на 2007 рік, фінансування науки буде також на рівні, який далекий від встановленого законом показника. Верховна Рада України уже розглянула у першому читанні проект бюджету на 2007 рік, який був представлений Кабінетом Міністрів, а потім доопрацьований бюджетним комітетом. У законопроекті, що проголосований у першому читанні, більшість пропозицій комітету, як зазначено, частково врахована. Остаточно ці пропозиції опрацьовуватимуться Кабінетом Міністрів, але який буде кінцевий результат — невідомо.

Державний бюджет — основний документ країни і працювати над ним треба постійно протягом усього року, особливо профільним комітетам Верховної Ради, які нині практично відсторонені від активної участі в цьому процесі. Але слід враховувати, що авральний характер прийняття бюджету стає основою для нестабільного характеру економічних процесів у країні і практично ручного керування ними.

Наука могла б запропонувати науково обгрунтовані підходи до бюджетного процесу, які б були покладені в основу змін до Бюджетного кодексу України.

10. І ще про одне. Одним із стратегічних напрямів інноваційної діяльності держави визначено «розвиток інноваційної культури суспільства». Це правильний, але і важкий крок. Нам сьогодні треба консолідувати зусилля на формування у суспільстві і особливо у молоді психології творця, науковця, людини, яка легко оперує знаннями і використовує їх у житті. В академії багато напрацювань щодо взаємодії науки і освіти. Але академічні інститути ще мало задіяні в питаннях підготовки магістрів і особливо в плані підготовки менеджерів науки. Сьогодні в державі відчувається дефіцит висококваліфікованих фахівців у цій галузі.

Але, як відомо, ВАКом України ліквідується спеціальність 08.02.02. — «Економіка та управління науково-технічним прогресом». Це вкрай неприпустимо і з наукової, і суто економічної точок зору.

Знання, як відомо, — це сила. Цей вираз став традиційним, але від цього він не став менш актуальним. У сучасному глобально-постіндустріальному світі наука стала основною рушійною силою соціально-економічного розвитку. Хотілося б сподіватися, що розв’язання зазначених вище питань надасть нового імпульсу для активізації використання, без перебільшення, могутньої інтелектуальної сили науки, і перш за все Національної академії наук України, для примноження духовного та економічного потенціалу нашої країни.

Катерина САМОЙЛИК,голова Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти.