Організований комуністичним режимом та СРСР голодомор 1932—1933 років став одним з найбільших злочинів в історії людства. Протягом кількох місяців влада знищила мільйони українських селян. Чоловіки і жінки, маленькі діти й старі люди пухли з голоду і вмирали в страшних муках. Жертвами вбивства голодом стали близько 20 відсотків українських селян. А в Полтавській, Дніпропетровській, Одеській та Кіровоградській областях жертвами стали кожен третій. Архівні документи неспростовно свідчать, що голодомор був свідомо організований керівництвом СРСР та Комуністичною партією з метою фізичного та морального знищення селянства. Окрім того, мішенню державних злочинців було селянство саме українське. Бо голодомором були охоплені території, де більшість сільського населення складали українці, — Українська РСР, Кубань, Північна Слобожанщина тощо.

Голодомор визнали десять парламентів світу, проте Верховна Рада досі не спромоглася визнати факт геноциду українського народу. Цього тижня ми розглядатимемо поданий Президентом законопроект про визнання голодомору геноцидом і про належне вшанування пам’яті його жертв. Світла пам’ять про мільйони невинно убитих вимагає від нас цього рішення. Його чекають ті наші співвітчизники, які пережили жахіття голодомору, його чекає весь український народ, бо майже немає в Україні людини, яка не втратила б родичів під час геноциду 1932—1933 років. Тому гарячковий пошук так званою «антикризовою» коаліцією будь-яких приводів, щоб не голосувати за цей проект, дивує. Дивують пропозиції про створення якихось додаткових робочих груп чи посилання на недоцільність запровадження відповідальності за заперечення факту голодомору.

У десятках країн Європи за заперечення голокосту передбачена законодавча відповідальність, у тому числі — тривалі терміни ув’язнення.

Неможливо уявити, щоб хтось в Ізраїлі дозволив собі заперечити факт геноциду єврейського народу. На цьому тлі Президент пропонує навіть не кримінальну, а лише адміністративну відповідальність за заперечення голодомору.

Фракція «Наша Україна» переконана, що Верховна Рада має прийняти закон про визнання голодомору геноцидом українського народу, щоб до 25 листопада він був підписаний Президентом і оприлюднений. Це рішення, яке, на наше глибоке переконання, консолідує країну. А той депутат, хто не проголосує «за», — солідаризується з тими, хто дозволяє собі брати слово «голодомор» у лапки і говорить про неврожай, а не про свідоме знищення мільйонів українців протягом 1932—1933 років.

Заступник голови фракції В’ячеслав КОВАЛЬ.