Видавництво «Каменяр» разом з «Українською книгарнею» започаткували щомісячну презентацію нових книжок за участю авторів, літературних критиків, бібліотекарів, читачів. Директор видавництва Дмитро Сапіга вважає, що особисте знайомство, спілкування з автором якнайкраще наблизить книжку до серця читача.

— Бо ходимо вулицями і... не знаємо авторів книжок, які зачитуються до дірок, — сказав він під час першого літературного вівторка, вітаючи авторів та шанувальників книги. — А Львів славиться тим, що книжку тут люблять. Форум видавців засвідчує, що це — книжкова столиця. Продовжуючи традицію, ми вирішили робити маленькі форуми в «Українській книгарні».

Гостями літературного вівторка були професор, доктор філософських наук Назар Горбач і прозаїк Тетяна Гронська. Перш ніж надати слово авторам, Д. Сапіга розповів про видання, які щойно побачили світ у «Каменярі». Варто нагадати, що це видавництво — універсальне. Воно успішно поєднує консервативність (у доброму розумінні цього слова), тобто відданість апробованому літературному руслу, і сміливість у відкритті нових або ж несправедливо призабутих імен. Найбільшою цьогорічною гордістю «Каменяра» є 10-томне видання творів Юрія Липи. Вийшов друком перший том, який увібрав поетичні твори видатного українця-історіософа, публіциста, лікаря. Саме його життя — легенда. Уродженець Одеси загинув мученицькою смертю на Львівщині: його закатували за співпрацю з УПА.

— Якби наші європейські сусіди мали таку видатну постать, мабуть, увесь світ би гудів, — вважає Д. Сапіга. — Сьогодні ми пробуємо відкривати його для себе. Зокрема шостий том вбере у себе «Чорноморську доктрину». Це та річ, яку свого часу закрили на сім замків і тримали, мов лютого змія. Сподіваємося, що цей том за підтримки Одеси, де народився Юрій Липа, вийде більшим накладом, аніж перший. На жаль, для львівських урядовців Юрій Липа — невідомий.

Постійною і добре відомою візитівкою «Каменяра» є Бібліотека слов’янських літератур мовами народів світу: у перекладі з української на інші мови і навпаки. В цій серії видано, зокрема, «Зів’яле листя» Івана Франка. Серія «Повісті» розпочалася книжкою Валерія Шевчука. Згодом буде опубліковано ще п’ять повістей цього прекрасного письменника. Завершено 5-томне видання Юліана Опільського. Розбіжності між нинішнім і радянським виданнями цього автора — вражаючі. Літературознавцям варто було б, вважає Д. Сапіга, замислитися над абсурдністю тодішнього втручання в текст — незрозуміло з яких причин.

Гість літературного вівторка професор Назар Горбач свого часу був мудрим рецензентом рукописів «Каменяра». Він умів обійти небезпечні рифи, й завдяки йому не одна книжка побачила світ. Останніми роками Н. Горбач подивував читача вибухом творчої енергії. У «Каменярі» побачили світ його «Невідомий Сковорода», дослідження, присвячені Гоголю, Шевченку. Їм притаманні наукова новизна і жвавий, «бестселерний», виклад матеріалу. А головне те, що автор вважає за потрібне розвіяти наші ілюзії про те, що ми знаємо «хрестоматійних» авторів. Розвіяти стереотипні уявлення на взірець: Сковорода ходив від хати до хати, носив торбу з Біблією. Такі уявлення про видатних українців, наголосив під час зустрічі з читачами автор, досі побутують у школах. Завдяки Горбачу ми побачили іншого Сковороду — генія! Гоголь в інтерпретації Горбача — геніальний українець, який потрапив у лещата імперської дійсності. Дослідник відкрив читачеві іншого Шевченка, його філософські погляди.

— А що творив Шевченко на засланні? Він часу не гаяв. І писав, і малював, і навіть гроші заробляв. Коли починаєш писати, відкриваються зовсім інші речі, яких і я не знав, — ділився Горбач. — Потім я вирішив написати про специфіку українського філософствування. Наша філософська думка не гірша від німецької. Яка ж вона класична? Вона не стосується життя. Ми маємо свою специфіку філософії, в центрі уваги котрої — питання вічності світу і людини. У руслі цього погляду на українську філософію я подивився на Івана Франка, написав про його філософські переконання.

Після виступу науковця Д. Сапізі непросто було перекинути місточок до бестселера з інтригуючою назвою «Вероніка та її коханці» молодого автора Тетяни Гронської. Але директор видавництва зробив це віртуозно. Він розповів, що автор — родом із Полонного на Хмельниччині. А цей край значно старший від Львова. Закоханість Тетяни в малу батьківщину — фантастична. Дмитро Сапіга з неприхованим пієтетом говорив про колоритних героїв її творів. А нинішня повість — це спроба «потрапити в контекст комерційної літератури».

— Головна героїня — письменниця, чиє життя поєднане з трьома мужчинами. Це полковник української армії, капітан міліції і хірург. Щоб написати повість, я консультувалася з людьми цих професій , — поділилася з читачами Гронська. —Військові пішли назустріч, хірурги також, а з міліцією було важко... Вони чомусь мене дуже боялися.

Одне слово, живе спілкування з автором — річ необхідна. І зрештою — не нова. На жаль, минули ті часи, коли на творчі вечори відомих поетів годі було проштовхатися. Але «синдром» львівського книжкового форуму, коли до презентаційних стендів теж бува не протовпишся, — живе! Отож нова традиція проводити маленькі форуми кожний другий вівторок місяця уже знайшла своїх прихильників...

Львів.