Саме на такий
«діалог» скидаються надруковані в «Голосі України» матеріали, в яких критикуються дії міської влади та порушуються проблеми, що непокоять киян. Та відповіді на них керівників Київської міської державної адміністрації.У наших публікаціях ішлося, що в прес-службі КМДА неможливо одержати будь-яку інформацію без письмового запиту. А керівники управлінь узагалі відмовляються це робити, мало не з істерикою посилаючись на заборону міського голови. Хоч закон
«Про інформацію» зобов’язує чиновників давати її ЗМІ письмово, усно, телефоном чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб. Редакції не допомогло й звертання до прокуратури Києва, котра, підтвердивши право журналістів «мати право», втім, повідомила, що, за інформацією заступника голови КМДА Дениса Басса, «жодних розпоряджень КМДА, київського міського голови про встановлення нової схеми спілкування ЗМІ з представниками КМДА не видавалося».Крім того, йшлося також про те, що в КМДА не спрацьовує бюрократична машина, без якої, на жаль, не обійтися, коли потрібно бодай щось з’ясувати чи журналісту, чи громадянину, як то кажуть, з вулиці. А чому не виконуються загалом правильні постанови й розпорядження міської влади та хто конкретно відповідає за їх виконання?
«Голосу України» не вдалося з’ясувати, чому, приміром, не виконується чудове розпорядження про заборону феєрверків після 22 год. та інших шумів, котрі заважають киянам відпочивати? Газета, сподіваючись на конкретну відповідь, порушила і це, й інші питання в одній з публікацій, надіславши також і письмовий запит міському голові Леоніду Черновецькому та його заступнику Денису Бассу.Натомість одержали відповіді з детальним переліком тих само... постанов, які не виконуються. Й жодного слова про горезвісне усне розпорядження Черновецького, яке
«затулило» рота і його підлеглим в управліннях, і прес-службі. А також про некомпетентність технічних служб КМДА, від яких важко добитися відповіді на запитання, які вони зобов’язані давати. Це насправді нагадує старі смішні фільми про революцію 1917 року, коли до влади прийшли робітники та селяни, котрі не мали жодного уявлення про мало шановану, але дуже потрібну канцелярську роботу...Тільки рік нині вже 2006-й, і при владі — доктори, професори й доценти, принаймні працівники з дипломами про вищу освіту. Втім, вони дуже добре опанували жанр відписок, коли заявника
«футболять» куди подалі. Залишається тільки поспівчувати громадянам, які потрапляють у ситуацію, коли в таких коридорах влади потрібно чогось добитися. Хто з ними взагалі розмовлятиме?Редакція сподівається, що керівники КМДА все-таки дадуть конкретну відповідь на порушені у виступах газети питання.
