Віктор ТИХОНОВ: «Треба вирішувати — йдемо назад чи вперед»

— У нинішньому скликанні парламенту до назви Комітету з питань державного будівництва і місцевого самоврядування додалися ще слова «регіональної політики». В чому була така потреба?

— Раніше комітет займався тільки глобальними питаннями, на рівні уряду, Верховної Ради, президентських структур. І трохи питаннями, пов’язаними з виборними процесами. На жаль, мало заглиблювалися в роботу і реформу місцевого самоврядування на рівні областей, районів, міст. Але коли було оголошено політичну реформу, всі прекрасно зрозуміли, що там — величезна прогалина. Тому і ввели слово «регіональна».

— З огляду на нинішнє розширення функцій комітету, які законопроекти, на ваш погляд, є пріоритетними?

— Насамперед — це проекти законів про Президента України, Кабінет Міністрів, місцеве самоврядування, держадміністрації, референдуми і ще цілий комплекс законів, які впливають на регіональну і державну політику. Тому і зняли з порядку денного парламенту питання про створення тимчасової спеціальної комісії з напрацювання цих законів. Бо вийде так, що ця комісія підмінюватиме роботу двох комітетів — нашого і з правової політики.

— На якій стадії підготовки ці законопроекти?

— На жаль, поки що тільки один закон — про Кабінет Міністрів — на розгляді нашого комітету. Подано два варіанти — спочатку Кабміном, а потім —президентський. Ці закони ми направили в усі парламентські комітети з проханням дати свої зауваження і пропозиції. При комітеті створено робочу групу у складі народних депутатів, представників секретаріату Президента й уряду. Після одержання всіх пропозицій і висновків цей закон розгляне спочатку робоча група, потім комітет і тоді його можна буде виносити на сесію. Адже в цих законопроектах є прямовиключаючі пункти. Наприклад, Президент пропонує ввести знову державних секретарів, а міністрів зробити політичними постатями. Але це вже проходили. Міністрів відстороняють від роботи, а держсекретар має такі повноваження, що вирішити особливо нічого не може. Треба знайти такий підхід, щоб вибрати краще з обох законів і всіх пропозицій.

— Чи буде на цій сесії Верховної Ради голосування за зміни до Конституції щодо посилення ролі місцевого самоврядування (законопроект 3207-1)? Чи це нереально?

— Гадаю, ні, це питання свідомо затягується. Як і свідомо затягується вся політична реформа, що вже видно неозброєним оком. Я спробував довідатися, де ж перебуває сьогодні цей закон у Конституційному Суді. І ніхто навіть не знає, де він і кому його доручено, яка палата його розглядатиме. Він дуже повільно просувається кабінетами КС. А поки не одержимо висновок КС, цей закон не можна виносити на розгляд сесії.

— А чи не легше спочатку прийняти новий закон про місцеве самоврядування?

— Приймати новий закон на підставі старої Конституції нема сенсу. Хоча справді є дуже багато назрілих питань і новий закон про місцеве самоврядування дуже потрібний. Я сам багато років пропрацював у місцевому самоврядуванні і знаю, скільки є нестикувань. Усі місцеві ради нині загрузли в судах, бо місцева рада приймає рішення, а його опротестовують. Існує дуже багато різношерстих тлумачень закону. Наприклад, чи можуть обласні й районні ради мати більш як одного заступника. У Конституції записано, що обирається голова і заступник, а в законі — заступники.

— Під час президентських виборів-2004 ви були одним із учасників з’їзду депутатів усіх рівнів у Сєверодонецьку. Через два роки не жалкуєте про це? Яке у вас сьогодні ставлення до проблем сепаратизму і федералізму? Чи є взагалі нині ця проблема?

— По-перше, не жалкую однозначно. Є рішення Генеральної прокуратури про закриття справи і відсутність складу злочину. Мало того, все те, в чому тоді мене і моїх товаришів обвинувачували зі знаком «мінус», сьогодні вже зі знаком «плюс»: кажуть про те, що завдяки нам вдалося вберегти країну від громадянської війни і протверезити багато гарячих голів. А проблема в тому, що багато хто, зокрема й великі керівники, свідомо плутають поняття сепаратизму і федералізму. Велика частина світу живе у федеральних країнах. І впевнений, що й наша країна буде федеральною, та вона і сьогодні вже не унітарна, бо є Автономна Республіка Крим. І децентралізація бюджету — це теж основна частина федерального розвитку країни. Але, до речі, сєверодонецький з’їзд говорив не про це, а про ситуацію, що тоді була в країні, і про те, що зробити для того, аби не допустити кровопролиття в країні. А що там були гарячі виступи — це нормально. Адже саме це і змусило замислитися багатьох.

— Ви були також депутатом першого скликання Верховної Ради. У чому відмінність парламентів першого і нинішнього скликань?

— Великої різниці не бачу. Тоді відбувалося становлення країни, перехід від СРСР до самостійної України, було дуже багато украй правих людей, налаштованих агресивно, мовляв, Україна тільки для українців, і тоді ще працював ЦК КПУ, який мав власну думку. Становлення парламенту і прийняття законів йшло важко. Тоді теж були бійки і доводили кулаками свою правоту, що відбувається і сьогодні. Нині так само, як і 1990 року, прийшли до влади геть нові люди, з іншими поняттями і підходами.

— А партійна система виборів виправдала себе?

— Ні. Сьогодні навіть ті, хто стояв за неї горою, кажуть, що припустилися помилки. У Верховній Раді, мабуть, так, до цього треба приходити, бо так працює увесь світ. Але те, що зробили з місцевими радами, це, за великим рахунком, злочин. Ради сільські, селищні, міські повинні займатися не політичними чварами, не судами, а комуналкою і проблемами людей. А сьогодні там, де при владі представники опозиції, навіть даються такі команди — не вмикати тепло, щоб показати: уряд працює погано. Асоціація місцевих і регіональних влад України, яку я очолюю вісім років, намагалася довести народним депутатам, що не можна цього робити: воюйте тут, сперечайтеся тут, але органи місцевого самоврядування, що знаходяться поряд з людьми і від яких залежить їхнє життя, не можна втягувати в політику. А для голів рад різних рівнів усі партії мають бути однакові, бо головне — організовувати роботу, щоб людям жилося нормально. Але сьогодні ось уже другий рік вибираємо в деяких містах міських голів і немає управління містами, районами, областями. Якщо раніше обласна рада й обласні та районні адміністрації працювали душу в душу, як представницькі і виконавчі органи, то сьогодні між ними йде війна.

— Тобто ви прихильник мажоритарної виборчої системи?

— На рівні міст, районів і областей повинна бути мажоритарна виборча система. Крім того, нині порушено принцип, закладений у Конституції. Що таке обласна і районна ради? Це ради, які представляють усю територіальну громаду області та району. А що відбулося сьогодні? В деяких радах немає жодної людини з окремих районів. І той само кримський парламент складається з певної кількості людей, які в Криму не живуть, а прийшли з того-таки Києва.

Отож одне з головних завдань сьогодні — прийняття змін до Конституції про місцеве самоврядування і до виборчого закону. Наш комітет, асоціації місцевого самоврядування і вчені працюють над змінами до закону про вибори, провели низку «круглих столів», при комітеті створена комісія, що готує цей законопроект до розгляду в парламенті. Треба вирішувати: чи ми йдемо назад до чіткої централізації, чи вперед до парламентсько-президентської республіки.

Інтерв’ю взяла Юліана ШЕВЧУК.