«Буратіно» зостанеться з носом?!

Коли ревно запевняють: «у нас же нині оголошено Рік (вибирай, що хочеш: села, культури, сім’ї, дитини...), так і хочеться запитати: а з чого, панове, це видно?! Десь по ваших шухлядах лежать снопи планів та заходів, а якщо жива людина, яка мала б бути «героєм» цього Року, заволає про поміч, їй зовсім не завжди простягнуть руку допомоги і зустрінуть із розумінням. Бо ж планом вона не була передбачена! Видається, напередодні оголошення усіляких акцій та років варто спочатку проводити широке обговорення з самими «іменинниками»: а що б ви, люди, хотіли здійснити у своєму селі, місті, області, країні упродовж отого Року? Тільки, боронь Боже, підміняти народну раду балачкою десяти дядьків, які вважають себе розумнішими за народ...

Якби в 2005 році батьків і колектив, ба навіть вихованців дитсадка №19 з веселою назвою «Буратіно», що в Кам’янці-Подільському на Хмельниччині, запитали: може, ви хочете, шановні, в 2006-му, що має називатися Роком дитини, закрити цей дошкільний заклад, одразу стало б зрозуміло, що питання риторичне. Тому дорослим дядям, перш ніж робити будь-які кроки, що можуть погіршити становище дітей у місті, треба сідати за стіл переговорів і думати, як би не нашкодити громаді, не наставити їй замість нового Року черговий новий ріг. Життя наше й без цього — справжній вінегрет із криз. Нині ж, замість мирного вирішення проблеми маємо соціальну напругу, батьки пишуть у всі інстанції. А прокурор, суди і влада отримали додаткову порцію «розборок».

«Буратіно» належить Кам’янець-Подільському колективному швейному підприємству, де працюють переважно жінки: бабусі, мами. На місце швачки, яка піде на заслужений відпочинок, обов’язково прийде молода дівчина, також майбутня мама. Підприємство на місці не стоїть, йому вдалося вижити завдяки зв’язкам з італійськими партнерами, і, як пишуть місцеві газети, кіношна «Zіmaleto» у Кам’янці просто відпочиває. Бо кам’янецькі швейники підкорили своєю майстерністю Європу. Чоловічі костюми з-під їхньої голки ідуть на-ура, бо і якість, і ціни на них європейцям вельми до вподоби. Тож швейники вирішили розширювати виробничі площі, на старих їм тісно. Чудово! Але — за рахунок дитячого садка, єдиної будівлі, яка є власністю колективу з 1993 року. Інші, каже директор швейної В’ячеслав Погоржельський, орендовані.

Згідно з українським законодавством, як відомо, об’єкти соцкультпобуту не приватизовуються. У 93-му до списку на приватизацію швейним підприємством було включено дві такі одиниці: дитсадок «Буратіно» та піонерський табір «Мрія». Відділенням Фонду держмайна «Мрію» зі списку вилучили, а от «Буратіно» перейшов до статутного фонду підприємства. З того часу швейники зі своїх прибутків утримують цей відомчий дитсадок. І місцева влада їх не питає про витрати, бо в неї немає навіть статті, яка передбачала б якісь компенсації підприємству. Тариф на тепло, нагадує директор швейної, значно вищий від тарифу для населення, а нинішньої осені він узагалі зросте неймовірно. «Замість стимулювати наших кращих робітниць, ми утримуємо для міста дитсадок», — каже директор. За довідкою міськво на утримання закладу (на 90 місць) на рік потрібно 302 тисячі гривень, це із зарплатою.

Сьогодні «Буратіно» відвідують лише шестеро дітей членів колективу швейників. Інші — чужі. Але ж швачки віддають своїх синочків та доньок в інші дошкільні заклади. Нині вони переповнені, особливо ті, що знаходяться в центрі міста. У садках № 7, 16, 18, 20, 21, 23 кількість дітей на сто місць становить від 113 до 209, працюють вони з перевантаженням. З’явилися черги на влаштування дітей у згадані садочки. Причиною такого «буму» начальник міського управління освіти та науки Володимир Тюрін називає поступове, починаючи з 2003 року, зростання народжуваності, збільшення авторитету дошкільної освіти, покращення працевлаштування молодих сімей. Окрім того, в центрі міста, де знаходиться «Буратіно», введено в дію чимало нового житла. Кількість дитячого контингенту до 6 років в центральному мікрорайоні становить вже нині 1737 дітей. Кожен заклад на вагу золота. Але «Буратіно» — приватна власність, а проблеми дошкільної освіти — турбота громади. Як кажуть тепер: мухи окремо, котлети окремо.

У пошуках поля чудес

Під натиском батьків міська влада нарешті зустрілася з адміністрацією фабрики. А згодом запропонувала підприємству інші приміщення для виробничих потреб. Та от біда — дирекція швейного жодне з них не вважає рівноцінним і не погоджується на обмін. «От якби були виділили на колишньому заводі «Мотор» — ми б погодилися». Заступник міського голови Володимир Казачук вважає, що це — поза. Прокуратура міста винесла протест щодо порушення закону про перепрофілювання садка, дирекція підприємства його відхилила... У відповідь із прокуратури пішла заява до суду: ніхто з керівництвом міста офіційно не погоджував питання про закриття садка. Депутатська комісія з питань освіти, культури, туризму, молоді та спорту наполягає на збереженні закладу, не виключаючи можливості добитися цього через судову інстанцію. Є чим крити і директору швейників, каже Володимир Казачук. Погоржельський раз у раз нагадує владі, що вона закрила в центрі міста в минулі роки великий сучасний дитсадок «Журавлик», який нині міг би бути паличкою-виручалочкою для дошкільнят. Приватизував садок підприємець, обіцяючи створити тут спочатку готельний, потім молодіжний комплекс. Та вже майже десятиліття замість охайної дитячої оселі — руїна. Чим думали, питається, «батьки» міста?! Батьки дітей нині скаржаться, що від них приховують різні обставини. Так воно було і з «Журавликом»: хто питав громаду, чи потрібний їй дитсадок?

Нещодавно директор швейного підприємства розпорядився віддати батькам особові справи дітей, щоб вони могли влаштуватися в інші садки. А там і без них тісно. То де і як зустрінуть перше вересня вихованці «Буратіно»? Багато хто пішов записуватися в чергу...

Хмельницька область.

***

Коли матеріал готувався до друку, прокурор міста Кам’янця-Подільського Сергій Ромась повідомив наш корпункт, що на цьому тижні розпочнуться слухання за позовом прокуратури до швейної фабрики щодо незаконної приватизації приміщення дитсадка в Хмельницькому обласному Господарчому суді. Лише після його рішення міськрайонний суд у Кам’янці повернеться до відкладеної справи про повернення будівлі в комунальну власність міста. Діти тим часом уже розквартировані по інших дитсадках.