Уранці Вадик збирався вирушити до інституту, в Одесу, і мама склала вже валізу з речами і продуктами. Замість цього вночі сина довелося відвезти до... травматології. «Гвинтовий перелом, дуже складний, потрібна буде операція і місяців вісім-десять лікування, — розглядаючи рентгенівський знімок, констатував черговий лікар. Праву руку, що нерухомо повисла, хлопцю зламав... старший лейтенант міліції.

«Приснилося, що на дискотеці мені зламали руку»

Він сидить на лікарняному ліжку і дотепер не може повірити в те, що сталося: руки не відчуває, пальці не ворушаться. Намагається заспокоїти маму, що весь час плаче. Завтра в сина важкий день, операція відбуватиметься під загальним наркозом, і, можливо, попередив лікар, буде тривалою —перелом дуже складний, гвинтовий. Це коли кістка ламається через перекручування: рука була викручена неначе випрана білизна.

Вадим Солдатський, можна сказати, без п’яти хвилин прокурор: учиться на п’ятому курсі Одеської національної юридичної академії, в інституті прокуратури і слідства. На вихідні приїхав до батьків, у Херсон. Зустрівся зі шкільними друзями, ті запропонували піти на дискотеку.

— Сину чомусь так не хотілося йти, так не хотілося, — згадує Ірина Леонідівна, — неначе відчував, що станеться лихо. Ось тепер і сон пригадав, ще навесні приснився: на дискотеці руку зламав... Ну був би хуліган якийсь, але я знаю, Вадим не задирака, вихований, ніколи на нього ані вчителі, ані викладачі не скаржилися, вчиться на одні п’ятірки. Ну як це так, чому міліція не бандитів ловить, а ось таких нездатних образити хлопців калічить? — плачучи, розмірковує жінка.

«Лейтенант поліз мені в кишені»

Відверто кажучи, дискотеки Вадим не дуже поважає насамперед тому, що там завжди жахливо накурено, а він не курить. Хоч як дивно, саме це, виходить, побічно і стало причиною нещастя. Хлопець вийшов із задушливого залу подихати свіжим повітрям. Стоячи на ґанку, почув якийсь шум, галас. Пройшовся до рогу і побачив поруч із будинком (нічний клуб «Міленіум» розташовується у приміщенні колишнього кінотеатру «Шумен») юрбу молоді, осіб тридцять. Хлопці і дівчата щось кричали, лаялися. Вадим повернувся назад. У цей час назустріч йому швидко йшли два чоловіки в міліцейській формі, один з них був одягнений у бронежилет, другий тримав у руках папку. Тут був і охоронець дискотеки. «Хтось уже викликав міліцію», — подумав Вадим.

— Я розвернувся, щоб іти, а в цей момент один із міліціонерів порівнявся зі мною і так сталося, що ми якось злегка зіштовхнулися плечима, — розповідає Вадим. — «Тихіше ходити треба!» — крикнув він, і тієї миті другий схопив мене, заламав руки за спину і поставив до поручнів. Одразу той, що був попереду, повернувся і з ходу поліз мені в кишені. Я подумав: «Добре, що телефон залишився в курточці в залі, чув від хлопців: міліція під час обшуку забирає мобілки»... Інстинктивно почав пручатися проникненню в мої кишені, але лейтенант — я встиг розгледіти погони, тому що він був нижче за мене на зріст, заламав руки ще раз. Почув хрускіт, і перестав відчувати руку. Лейтенант, схоже, сам не очікував і навіть якось начебто розгубився на мить. Велів мені іти. Я намагався розпрямити руки, але вони так і залишалися за спиною. Охоронець, що все бачив, співчутливо подивився і сказав: «Хлопцю, їдь до лікарні, тобі зламали руку».

— Кривдників знайду сам,

— впевнено каже Володимир Солдатський, — і позиватимуся з ними, тому що скалічили сина. Вадим — майбутній прокурор, вступив до інституту за покликом душі, мріє, щоб у суспільстві все відбувалося справедливо. Яке в нього тепер буде ставлення до міліції? Операція, кажуть лікарі, складна, що буде з рукою — невідомо, а син уже на п’ятому курсі, і якщо через місяць не приступить до занять, доведеться оформляти академвідпустку. І це — за п’ять хвилин до диплома. До того ж ми з матір’ю навіть боїмося сказати йому, що через час має бути ще одна операція — треба витягнути пластину, яку зараз поставлять для зрощування кісток. Але найбільше обурює те, що офіцер міліції, побачивши напевно, що з хлопцем негаразд, навіть не запропонував йому допомогу...

Володимир Олександрович наступного дня одразу звернувся в УВС області, написав заяву в управління внутрішньої безпеки. З’їздив і в «Міленіум», розмовляв з черговим, який бачив інцидент, що розігрався. Той підтвердив, що один з міліціонерів був у погонах лейтенанта, інший — старшого лейтенанта. Тим часом, ані в патрульно-постовій службі, ані в Комсомольському райвідділі міліції, ані в ДАІ не мають інформації, щоб їхні співробітники виїжджали до нічного клубу в Шуменському мікрорайоні.

— Ну як таке може бути, — дивуються батьки потерпілого, — невже важко з’ясувати, де цього вечора приймали виклик міліції і куди виїжджали офіцери? Невже в нашому місті часто на всі виклики «02» виїжджають старші лейтенанти?...

— За вашою заявою працюємо, розбираємося, — запевнив Володимира Солдатського на особистому прийомі Олександр Градиль, начальник управління внутрішньої безпеки, служби, якій держава доручила стежити за дисципліною і виявляти порушників серед співробітників міліції.

«Годі тішитися ілюзіями, — переконують його знайомі і друзі, — ворон ворону око не виклює, ніхто своїх не здасть».

Невже вони праві? Невже так і залишаться безкарними офіцери, кому держава відвела роль захищати людей?...

Херсонська облатсь.