Інвалід Великої Вітчизняної війни першої групи Тетяна Тимофіївна Вечеринська довела до інфаркту одного з працівників комунального підприємства «Служба єдиного замовника». Про це мені розповіла його директор Марія Верба. Ветеран дуже прискіпливо оцінювала роботу надісланих до неї працівників, вказувала їм на недогляди, помилки, брак. Річ у тім, що згідно із законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в Ніжині, як і в інших містах та селах, проводяться роботи з надання пільг інвалідам війни щодо безплатного капітального ремонту їхніх будинків. Тетяна Тимофіївна попросила міську владу, щоб їй у такий спосіб облаштували ванну кімнату. В її помешканні є газ, а ось інші зручності відсутні. Гроші на це виділялись у 2004 році, але їх не освоїли. Рішенням Ніжинського міськвиконкому від 26 травня 2005 року на ванну кімнату передбачалося виділити 19241 гривню. Роботи справді активно розпочали, але через деякий час знову припинили. Не допомогли й листи ветерана у різні інстанції, до Верховної Ради.

У вересні минулого року я за скаргою Т. Вечеринської опублікував у «Голосі України» матеріал про цей довгобуд. Мене запевнили тоді, що до жовтня всі роботи будуть виконані. Здавалося, що після статті нарешті 85-річна жінка зможе спокійно зітхнути і користуватися міськими зручностями.

Але натомість — її чергова скарга до корпункту.

— Я підозрюю, — каже Т. Вечеринська, — що на цю нещасну кімнатку стільки грошей списують, що вона скоро стане золотою! Я домагатимуся, щоб провели розслідування, скільки сюди вклали матеріалів, а скільки списали...

Одне слово, Тетяна Тимофіївна — непроста бабуня, якій можна затуманити голову. Однак і виконавці її прохання, як мовиться, — «тверді горішки».

Попри стоси скарг, грізні резолюції з Чернігова, Києва, у КП «Служба єдиного замовника», схоже, вирішили провчити стареньку за її поведінку. Мовляв, пиши, бабуня, пиши, папір усе витримає... А нам своє робить, тобто не робить!

Мав я розмову з цього приводу з міським головою Ніжина Михайлом Приходьком. Він обіцяв розібратися, бо кілька місяців йому було не до цього — поновлювався на посаді, хворів через непрості стосунки з депутатським корпусом. Заступник міського голови Леонід Карманов на початку вересня запевнив, що у жовтні це питання позитивно вирішать.

Через 20 днів телефоную Марії Вербі, щоб дізнатися, як виконується обіцяне Л. Кармановим. Однак, як переконався, до роботи ніхто так не приступав. Отже, підозри бабусі, що її гроші розтратили, а тепер не знають, як з нею бути, реальні?

— Та що ж це таке? — знову телефонує у корпункт обурена ветеран війни. — На порозі зима, а віз і нині там! Вони думають, що я помру, і тоді вони спокійно спишуть на цю ванну кімнату десять тисяч чи більше грошей. Дзуськи! Я буду жити!

Ніжин.

Від автора.

Вже середина листопада, а комунальники так і не приступили до роботи.