Необхідність ухвалення закону «Про Кабінет Міністрів України» стоїть на порядку денному протягом останніх 10 років — з часу ухвалення Конституції України. Бо якщо до цього проблема неврегульованості діяльності уряду та його стосунків із Президентом здебільшого лежала у теоретичній площині, то після 1996 року потреба в такому законі уже диктувалася ст. 120 Конституції України, яка передбачає: «Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України». Зазначимо, що весь цей час Верховна Рада не раз намагалася поставити Кабінет Міністрів у рамки закону, проте Леонід Кучма відмовлявся його підписувати навіть після подолання парламентом вето Президента. Сьогодні має місце нова спроба ухвалити закон про Кабінет Міністрів, оскільки після внесення змін до Конституції потреба в такому законі стала актуальною як ніколи.

Однак уже сьогодні постає логічне запитання: чи не буде ухвалений закон вкотре ветований Президентом. Ймовірність цього пояснюється наявністю двох — президентського і кабмінівського — проектів закону про Кабінет Міністрів. Саме тому є потреба узгодити концептуальні розбіжності між позиціями Президента і Кабінету Міністрів, як мовиться, на далеких підступах. З цією метою вчора відбувся «круглий стіл» на тему «Яким буде закон про Кабінет Міністрів України?», організований лабораторією законодавчих ініціатив спільно з представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні, Центром політико-правових реформ та програмою сприяння парламенту України. Серед його учасників, зокрема, перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування Анатолій Матвієнко, радник Президента Ігор Коліушко, перший заступник міністра юстиції Петро Крупко. Зокрема, необхідно розробити спільні підходи до так званої контрасигнації актів Президента. Бо якщо президентський законопроект передбачає, що контрасигнація актів Президента є обов’язком Прем’єр-міністра і міністра, відповідального за виконання акта, то урядовий законопроект не дає однозначної відповіді на це запитання. Так само президентський законопроект, на відміну від урядового, передбачає, що уряд є підконтрольним РНБО у сфері національної безпеки і оборони. Саме тому є велика вірогідність, що у разі неузгодження позицій між урядом та коаліцією з одного боку і Президентом з другого, на цей закон може очікувати чергове вето глави держави.

***

Трудова міграція забирає з України найкваліфікованіших працівників. Окрім цього, на їхню підготовку затрачаються значні кошти, у тому числі бюджетні. Як зупинити відплив фахівців за кордон? Що треба зробити, щоб зберегти трудовий потенціал країни? На ці запитання спробували вчора знайти відповідь під час проведення «круглого столу», що його організував Комітет Верховної Ради з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва за участю Ради підприємців при Кабінеті Міністрів. Цього самого дня Інститут законодавства Верховної Ради, представництво Дитячого фонду ООН та Міжнародний центр толерантності провели «круглий стіл», на якому розглянули проблеми «Гуманізації вітчизняного кримінального законодавства: впровадження в Україні системи пробації».