Парадоксальна ситуація виникає у сільських районах Херсонщини. Вільного житла тут багато, а сироти, котрі мають переважне право на його отримання, чекають свого даху над головою десятиріччями. Скажімо, у райцентрі Каланчак у черзі аж п’ятдесят таких пільговиків, дехто з яких подав заяву на квадратні метри ще 8—10 років тому. За ці роки лише троє вихованців шкіл-інтернатів таки справили входини в однокімнатних квартирах, а ще одна — молода мати з дитиною — у двокімнатній. Далі процес загальмував.
— Для сиріт мали резерв комунального житла у багатоквартирному будинку. Нині він вичерпаний. Але депутати селищної ради визначили одинадцять приватних будинків, чиї господарі померли, не залишивши спадкоємців. Їх також надаватимуть тим, хто стоїть у черзі на житло, та негайно це зробити неможливо. Дали оголошення в газету про встановлення претендентів на спадок. Якщо вони не відгукнуться, через рік приймемо хати на баланс селищної ради, і лише тоді зможемо розпоряджатися цією нерухомістю. Нині особливої цінності вона не становить — дорогі хіба що земельні ділянки, на яких розташовані цегляні «коробки», — пояснила секретар виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Оксана Гокк.
Власне, органи місцевого самоврядування цілком спроможні на пільгових умовах надавати і землю для будівництва приватного житла — причому не тільки сиротам, а й родинам військовослужбовців, переведених з окупованого Криму на Херсонщину.
У Головному управлінні Держземагентства в Херсонській області підрахували, що в розпорядженні сільських, селищних та міських рад краю для охочих є    14 214 вільних земельних ділянок загальною площею 3153,9 гектара.
Питання лише в тому, що сироти після закінчення школи-інтернату мають за душею хіба що ліжко-місце в гуртожитку ПТУ чи вишу та стипендію, на яку будівництво приватного будинку аж ніяк не потягнути. Тому без допомоги з боку держави, місцевих громад та спонсорів і тут не обійтися.