...А також відшліфувати, гармонізувати, синхронізувати, реформувати, ревізувати, уточнити, оптимізувати — це пропонують зробити з Конституційною реформою представники опозиційних сил, з лексикону котрих майже зникло досі дуже популярне дієслово «скасувати»...

Президент Віктор Ющенко ще дипломатичніший: під час засідання національної комісії зі зміцнення демократії він заявив, що Конституцію потрібно «відшліфувати та максимально наблизити до європейських стандартів». А пропрезидентська «Наша Україна» на з’їзді вирішила внести представлення в Конституційний Суд з метою «визнати закон «Про внесення змін до Конституції України» прийнятим з порушеннями конституційної процедури його розгляду та ухвалення».

Йдеться, нагадаю, про компромісне рішення щодо прийняття у пакеті з внесенням змін до Закону «Про вибори Президента України» політичної реформи з внесенням змін до Конституції України відповідно до проекту Закону 4180 та формування на цих засадах уряду України, ухвалене 1 грудня 2004 року після другого туру президентських виборів з метою врегулювання політичної кризи. У результаті цих домовленостей Віктор Ющенко став Президентом, привівши до влади команду, з якою виходив на Майдан і майдани.

Саме ця обставина змусила голосувати за впровадження політичної реформи тодішні опозиційні сили, очолювані Віктором Ющенком. Адже гасло «Україна без кучмизму» й передбачало обмеження влади однієї людини —президента, щоб запобігти тоталітаризму. До цього тоді закликали наші нові демократи, що стало головною ідеєю Майдану. І саме це підтримали мільйони українців, повіривши в щирість намірів революціонерів.

За майже два роки, що минули, нічого такого не сталося, щоб скасовувати досягнуті домовленості. В результаті їх реалізації в Україні змінився суспільний лад — з президентської країна стала парламентсько-президентською. Передбачалося, що можновладці, під пильним контролем один одного, робили б менше дурниць.

І парламент, і уряд дотримуються домовленостей. А от Президента та наших найбільших демократів не вгамувати: вони наполягають на скасуванні, чи то пак — перегляді тих само рішень, за які самі голосували. Щоправда, учасники дискусії тепер найчастіше послуговуються терміном «удосконалення політичної реформи». Але коли вчитуєшся і вслуховуєшся у цю словесну еквілібристику, то доходиш висновку, що деяких політиків непокоїть не «незбалансованість і недосконалість внесених у Конституцію змін, ... що показали недосконалість розподілу сфер компетенції і відповідальності між Президентом, Верховною Радою і Кабінетом Міністрів», як відзначається, приміром, у рішеннях з’їзду партії «Наша Україна», а містечкова проблема «хазяїна в хаті». А ще, здається, деяким нашим керманичам не дає спокійно спати слава гетьманства — єдиного й неподільного. А може, наші великі демократи самі стали «кучмистами»?