Цими днями виповнюється сто днів після формування уряду антикризовою коаліцією. Отже, можна підбити певні підсумки діяльності Кабінету Міністрів. Безперечно, однозначних оцінок дати неможливо, бо не тільки уряд, а й держава вчаться жити в умовах парламентсько-президентської республіки. Тим паче, що новий Основний Закон посилив взаємовідповідальність урядовців та законодавців. З другого боку, породив низку проблем у відносинах глави держави і Кабінету Міністрів.

Зрозуміло, передусім про роботу уряду судять за економічними показниками. Віктор Янукович, підбиваючи підсумки ста днів, до позитиву відніс стабілізацію економічної ситуації і поліпшення відносин з Росією. Щоправда, «Наша Україна» має іншу точку зору і вважає, що уряд не впорався з проблемами і мусить піти у відставку. На нашу думку, істина зазвичай — посередині.

Три конверти

У старі добрі часи розповідали анекдот про те, як один керівник міняв іншого. І той порадив своєму наступникові, коли буде важко, заглянути до сейфа, де він залишив три листи. Через рік новий керівник, коли зрозумів, що вирівняти ситуацію не вдається, відкрив перший лист. А там порада: «Вали все на мене».

Нинішній уряд відкрив перший конверт уже після першого місяця роботи. Він розкритикував діяльність Кабміну не тільки часів Юлії Тимошенко, а й Юрія Єханурова. Але критикувати, безперечно, найлегше. Щоб розібратися у новій економічній політиці, треба звернути увагу на кілька фактів. Найбільшого зростання виробництво в Україні сягнуло після виборів, коли парламент ще тільки розпочинав коаліційні консультації, а уряд був у підвішеному стані. Не реагували виробничники і на рішення НКРЕ про підвищення тарифів на енегоресурси. Понад те, не зростала й інфляція. А це означає, що економіка, передусім — гроші, люблять тишу.

Жовтневий інфляційний стрибок став першим сигналом про те, що нинішній уряд допустив низку помилок. Гадаю, це була реакція ринку на проект державного бюджету на 2007 рік. Власне, проект головного фінансового документа фактично став програмним продуктом, який і визначає політику Кабінету Міністрів на наступний рік. Його розкритикували навіть учасники парламентської коаліції. І, хоча проект кошторису затвердили в першому читанні, його продовжують критикувати. І не тільки за спробу урізати соціальні видатки, а й запровадити деякі податкові новації. Не стверджуватимемо, що ідеї, які хоче реалізувати уряд, — погані, звернемо увагу на інше. Нові податкові правила можна запроваджувати не пізніше як за півроку, так визначає законодавство. Звідси — неспокійна і бурхлива реакція ділових кіл.

З другого боку, ціна газу в 130 доларів фактично розвіяла міф про особливі відносини з Росією. Та й, якщо визнати чесно, м’ясо-молочна війна фактично ще не завершилася. Адже сусіди дозволили реалізовувати свою продукцію лише одиничним виробникам. Понад те, схоже, може розпочатися і винно-горілчана війна. Тим більше що Росія прагне запровадити державну монополію на виробництво спирту і напоїв з нього.

Хто в домі господар?

Власне, діяльність уряду Віктора Януковича стане індикатором для вітчизняної економіки. Чи отримала вона щеплення від ручного режиму управління, чи виробила імунітет від несподіваних податкових змін. Зрозуміло, можна лише вітати спробу Кабінету Міністрів закласти підмурівок для інвестиційного розвитку країни. Однак постає чимало запитань. Зокрема, щодо 25 мільярдів гривень, передбачених у проекті держбюджету-2007 на цю мету. Як їх розподілятимуть? Хто отримає ці кошти, за якими критеріями?

Наступна низка запитань пов’язана зі спробами реанімувати вільні економічні зони і території пріоритетного розвитку. Безперечно, інвесторам треба створювати сприятливий клімат. Однак, коли половина ВЕЗ і ТПР створюється в одній області, то за їх існування платять інші регіони. Чи потрібна і виправдана така нерівність? Можливо, варто подумати про створення української «силіконової долини», яка і стане паротягом інвестиційного розвитку?

Зрозуміло, маючи чисельну перевагу в коаліції, можна прийняти будь-яке рішення. Щоправда, на заваді може стати Президент, який має право ветувати закони і скасовувати постанови уряду. Можливо, саме тому урядовці спробували захиститися від глави держави, розробивши законопроект «Про Кабінет Міністрів». У свою чергу, Віктор Ющенко подав власний законопроект.

Отож прихована боротьба за право хазяйнувати в країні поступово виходить на поверхню. Відтак, складається враження, що навіть у законотворчості йдеться не про майбутній розвиток країни, а про перетягування владного каната. І саме це може обернутися значними втратами для народу, а не підвищення цін на газ та житлово-комунальні тарифи. Бо, на жаль, ніхто з високопосадовців не згадує, що насправді «єдиним джерелом влади є народ».

Велике бачиться на віддалі. Ці рядки Сергія Єсеніна варто згадувати нинішньому урядові, який може увійти, а не вляпатися в історію. Особливо тоді, коли приймає ті чи ті рішення. На жаль, поки що Кабінет Міністрів ситуативно реагує на проблеми, а не думає про майбутнє.