Олександр ЄФРЕМОВ: «Треба працювати не в авральному режимі»

— У чому специфіка роботи очолюваного вами парламентського комітету?

— В назві вже все сказано: наш комітет працює над всіма питаннями, пов’язаними з роботою Верховної Ради.

— Як ви розумієте поняття «депутатська етика»?

— Виписати в законах усі норми життя неможливо. Англія існує без Конституції багато сотень років, але це не впливає на роботу інститутів цієї держави, у тому числі й законодавчих. Також неможливо регламентувати кожен крок людини. Депутатська етика, як і взагалі людська, пов’язана насамперед з культурою й освітнім рівнем людини. На щастя, у парламенті абсолютна більшість депутатів — це грамотні, виховані, освічені люди. Але, як і в будь-якому суспільстві чи колективі, бувають винятки, що видно і в сесійній залі, і на публічній арені.

— Регламент Верховної Ради називають «парламентською конституцією». Ви в парламенті нова людина, працюєте перше скликання. А Регламент напам’ять вивчили?

— Напам’ять його, звичайно, не вивчив і не ставлю такої мети. У міру того як стикаємося з якимись проблемами, керуємося законодавством. Робота нашого комітету ґрунтується не тільки на Регламенті, але й на кількох законах, що забезпечують діяльність вищого законодавчого органу. Зокрема, закон про статус народного депутата України, де також зазначені норми, за якими працюють парламентарії в рамках депутатської діяльності.

Регламент справді є своєрідною парламентською конституцією, але необхідно виходити на прийняття закону про Регламент Верховної Ради. Таке завдання сьогодні в комітеті поставлено, і над цим уже працюють фахівці. Нині деякі депутати пропонують швидко внести зміни до Регламенту. Але якщо вносити зміни до будь-яких законів поспішно, ще не знаючи, як вони працюють, то можна наробити багато дурниць. Так, я працюю в парламенті перше скликання, але в мене, на щастя, великий досвід роботи і в промисловості, бізнесі, і в державному управлінні. І я завжди говорив: випишіть будь-які закони, але не змінюйте їх щодня, можна підлаштуватися, пристосуватися до будь-якого законодавчого поля, навіть якщо воно не дуже досконале. Інакше — катастрофа і для підприємств, і для державного управління.

— Ви говорили про необхідність прийняття закону про Регламент, що зараз затверджений не законом, а постановою Верховної Ради. Але тоді можливе навіть і президентське вето, і часті внесення змін залежно від політичного розкладу сил?

— Є думка, що залежно від політичного розкладу хтось буде робити не те, що піде на користь нашій державі. На мій погляд, кожен по-своєму — і Президент, і Прем’єр-міністр, і Голова Верховної Ради — розумні люди. І всі вони хочуть добра нашій державі. Інша річ, що не завжди політичні точки зору збігаються. Тому все те, що буде спрямовано на поліпшення роботи в тому числі й парламенту, думаю, сприйматиметься всіма гілками влади, зокрема, й президентською.

— Нині багато говорять про необхідність прийняття закону про опозицію. Але чи не вийде так, що після його прийняття частина парламенту, тобто опозиція, житиме за цим законом, але водночас існуватиме Регламент, яким повинна керуватися уся Верховна Рада, а закон про опозицію може суперечити Регламентові?

— Не розумію поспіху, з яким це питання лобіюється в нашому политикумі, і також не розумію, коли закон про опозицію виписується конкретно під когось з політичних фігурантів або якусь політичну силу. Коли говоримо про структурування законодавчого органу нашої держави, то повинні виписати закон узагалі про опозицію, а не про конкретну опозицію. Другий бік питання: а скільки країн у світі мають закони про опозицію? Згадаємо Португалію і ще кілька держав. І щоб потім не хапатися за голову, як сьогодні над законом про спеціальні слідчі комісії Верховної Ради — я переконався, що Президент мав рацію, наклавши вето на цей закон, а парламент минулого скликання тільки силою ейфорії переборов вето Президента. І зараз запроваджувати його нерозумно, а не запроваджувати не можна за законом. Щоб знову не склалися такі ситуації, треба працювати не в авральному режимі, а приймати якісні і вивірені закони.

— Нині на розгляді парламенту перебувають кілька законопроектів про скасування пільг і привілеїв для народних депутатів. Ви прихильник скасування цих пільг?

— Я прихильник такого скасування, але ця тема стає нині такою популярною, що в мене виникає якесь погане відчуття. Люди просто намагаються на цьому зробити собі імідж. Якщо хочемо вирішити ці питання, треба враховувати досвід провідних країн світу і йти цим шляхом, щось заборонити, а не просто кричати.

— А ви де сьогодні живете в Києві? У готелі, службовій або власній квартирі?

— Живу в готелі «Київ», в одномісному номері. Моя родина не збирається переїжджати в Київ, і я не ставлю перед собою такої мети. Буде службове житло — мене це цілком влаштує. Але жити і працювати депутатові в однокімнатному готельному номері складно.

— А як узагалі почуваєтеся в парламенті, чи виправдалися сподівання, з якими йшли сюди працювати?

— Не мав великих ілюзій, тому не маю розчарувань на сьогодні. Я радий, що ми, група депутатів від Луганської області, консолідовано працюємо над рішенням проблем області і це виходить. Витримати такий темп роботи і далі і дати своєму регіонові відчути це — головне для будь-якої людини, що обрана від свого регіону і цінує думку людей, що там живуть. Хотілося б, щоб те враження, що залишилося в моїх земляків після того, як я залишив посаду голови обласної держадміністрації, збереглося і тоді, коли складу з себе повноваження народного депутата.

— Тобто розраховуєте працювати в парламенті тільки один термін?

— Людина припускає, а Бог своє робить. Тому не можемо знати наперед, що буде через п’ять років. Сьогодні мені подобається те, що можу опанувати щось нове, адже те, що робив раніше в своєму житті, уже вмію. А тут, у Верховній Раді, доводиться вчитися. І вдячний, що поруч є колеги, які мають великий досвід роботи в парламенті, чудово знають законодавчу базу і дуже по-доброму ставляться до того, що людина прагне пізнати нове.

Інтерв’ю взяла Юліана ШЕВЧУК.