Навіть найталановитіший художник не зможе передати всю палітру барв закарпатської осені. Особливо під час падолисту. Перед тим, як скинути літнє вбрання, буки, берези, клени, явори зодягають свої найпишніші багряні шати. На цьому тлі ще зеленішими здаються смерічки. То не біда, що верхи полонин уже срібляться першими капелюшками снігу. Смеріччиним сукенкам не страшні й найлютіші морози.
Одразу за Верецьким перевалом, на межі Львівської та Закарпатської областей, ми позбулися надокучливої мжички і ніби потрапили знову в літо. Осінь на Закарпатті часто буває тепліша, ніж у Криму. Бо подих теплої Адріатики доходить аж сюди, до Карпат, і тут ніби пригальмовує. А від холодних північних та східних вітрів цей справді благодатний край, названий поетом Срібною Землею, захищають ті-таки Карпати.
Але унікальний закарпатський клімат, в якому комфортно почуваються виноград, абрикоси, персики, а перші черешні достигають уже в травні, — не єдине багатство краю. Сотні джерел з лікувальними мінеральними водами, на основі яких функціонує кілька десятків оздоровниць, мережа турбаз із гірськолижними витягами та особлива привітність закарпатців до гостей дедалі впевненіше перетворюють Закарпаття на туристичну Мекку. А сусідство з чотирма державами Європи робить край особливо привабливим для інвесторів.
Проте є в області й багато проблем. Окремі з них стали темою тих зустрічей, які мали журналісти
«Голосу України» під час проведення Днів газети на Закарпатті. Якщо попередній «голосоукраїнський» десант був присвячений питанням енергозбереження, то нинішній — переважно аспектам екологічним і туристично-рекреаційним.
