Цими днями з порту Іллічівськ узяв курс до берегів Південної Америки зарубіжний контейнеровоз «Флоренс». На його борту — вантаж особливого призначення: елементи великої 200-кубометрової місткості — паливного бака загальною вагою 30 тонн для антарктичної станції «Академік Вернадський».

Ще в 1996 році під час передавання Україні станції «Фарадей» Британська антарктична служба (БАС) наголошувала на неодмінній заміні двох паливних баків. За десять минулих років використання міцність і надійність їх зменшилися. Міжнародні спостерігачі вже тричі зауважували на зволіканні із заміною баків, що є порушенням спільної україно-британської угоди.

У 1998 році на станції було споруджено стрічковий фундамент для майбутнього бака, який весь цей час зимівники оберігають від руйнації. Але виготовити бак, що замінив би ті два старі, ніхто не взявся. Не мала підтримки оригінальна цілісна конструкція місткості, запропонована фахівцями Інституту імені Є. Патона, — для її доставки потрібне було спеціальне судно.

Після проведення Національним антарктичним центром міжнародного тендера англійці за весь комплекс робіт з виготовлення й доставки бака запросили надто велику суму. Аргентинці бралися лише за виготовлення ємності без доставки.

Зрештою, за розробку технічної документації взялися конструктори виробничого об’єднання «Укрстальконструкція» та ВАТ «Інститут транспорту нафти». А втілити ідею в металі — виготовити елементи бака в баці, немовби у захисній «сорочці» з повітряним прошарком, зобов’язалися умільці кіровоградського заводу технологічного обладнання.

Конструкція бака складається з майже 400 деталей, які на станції зварювальні шви кількакілометрової довжини з’єднають у цілісну ємність. Разом з фрагментами бака в Антарктиду доставлять спеціальну лебідку і автономний зварювальний апарат з двома постами, 600 кілограмів електродів вінницької фірми «Моноліт». Оскільки велика кількість дизельного пального сильно тиснутиме на стінки внутрішнього бака (а він має служити полярникам щонайменше півстоліття), зварювальні шви мають бути найвищого гатунку.

До речі, обробка поверхні баків піскострумленням і зовнішнє антикорозійне фарбування таке, як і корпусів морських суден, внутрішнє антистатичне покриття було зроблено на одному з підприємств Дніпропетровська.

Усі монтажно-зварювальні операції на станції у стислі терміни виконають десять висококласних кіровоградських фахівців на чолі з головним інженером заводу Олександром Коваленком. Адже в умовах Антарктиди будь-які будівельні роботи можна виконати лише протягом короткого літа, під час заміни команди зимівників та проведення сезонних наукових досліджень — у грудні і до початку березня.

Велику підготовчу й організаційну роботу з виготовлення бака і підготовки експедиції з його доставки до пункту призначення провели заступник директора Національного антарктичного наукового центру Сергій Кремньов та завідувач експериментально-технологічної групи центру Анатолій Главацький.

Як зазначив у день відправлення судна до Південної Америки директор НАНЦ Валерій Литвинов, встановлення екологічно безпечної паливної ємності на станції «Академік Вернадський» відкриє нову сторінку її життя. Цим актом українські дослідники Антарктиди повернуть британським колегам останній борг, зміцнять добрі стосунки з ними, стануть повноправними господарями їхньої станції. І доведуть, що Україна — справді антарктична держава, яка не лише вивчає шостий континет, а й піклується про його екологічну безпеку.

Контейнеровоз «Флоренс» з новим паливним баком за півтора місяці подолає простори Чорного і Середземного морів, Антлантичний і Тихий океани, дістанеться чилійського порту Сан-Антоніо. Далі по суходолу контейнери на трейлерах датської компанії «Маєрськ» відвезуть до порту Пунта Аренас у Магеллановій протоці. А звідти чилійський військовий корабель цей вантаж особливого призначення доставить до острова Галіндез архіпелагу Арджентайл Айлендс, де розташована українська антарктична станція «Академік Вернадський». На початку грудня разом з елементами бака на острів Галіндез привезуть і телескопічний пневматичний підйомний кран з Австрії, з допомогою якого монтуватимуть бак, а потім кран залишать на станції і використовуватимуть для виконання розвантажувальних операцій з пально-мастильними та будівельними матеріалами, науковим обладнанням, продовольством тощо.

Національному антарктичному науковому центру вдалося розв’язати всі складні питання фінансування, організації, виготовлення й доставки стратегічного для вітчизняної науки паливного бака. Та залишається нерозв’язаною не менш складна проблема розрахунків за монтаж і випробування конструкції на станції, на що також потрібні значні кошти. Може, знайдуться спонсори, які підтримають НАНЦ і вітчизняну антарктичну науку?