Пам’ятаєте, як напередодні парламентських виборів міністр внутрішніх справ оприлюднив інформацію стосовно кандидатів у народні депутати, котрі, за його словами, мають проблеми з законом? А оскільки це було зроблено ледве не напередодні виборів (хоча партійні списки було опубліковано за декілька місяців до цього), то їх фігурантам за час, що залишався до дня голосування, було майже неможливо захистити своє ім’я. І хоча з боку МВС необхідних формальностей було дотримано, проте, схоже, тільки «про людське око».

Пригадаймо хронологію подій початку 2006 року. В січні Центрвиборчком звернувся до МВС з проханням перевірити списки кандидатів у народні депутати, щоб дізнатися, чи не мають деякі з них кримінальне минуле. Гадаємо, таку перевірку міністерство могло б зробити і за тиждень, однак відповідь заступника міністра МВС Михайла Вербенського надійшла до ЦВК аж 12 лютого. А за кілька днів під час прес-конференції і міністр, усупереч презумпції невинуватості, розповів не тільки про тих, чия провина доведена, а й про тих кандидатів у депутати, котрі перебували під слідством.

Одним із таких на той час кандидатів у народні депутати від БЮТ, названих Юрієм Луценком серед тих, що нібито перебувають під слідством, був Руслан Лук’янчук. Але, на відміну від багатьох громадян, котрі постраждали від репресій за часів режиму Кучми, він вважав, що справедливості вже добився, оскільки за два місяці до заяви міністра про його начебто «кримінальне минуле» Р. Лук’янчука було повністю реабілітовано судом, а держава, визнавши свою провину за незаконне тримання його в СІЗО, ще й виплатила чималу грошову компенсацію.

Проте, схоже, тих, хто готував матеріали до прес-конференції Юрія Луценка, такі «дрібниці» не обходили. Як наслідок, понад 70 засобів масової інформації (газет, телеканалів, радіопрограм) протягом місяця, аж до самого голосування, обговорювали та оцінювали оприлюднену міністром «інформацію». А про позов Р. Лук’янчука до МВС за брехню до Печерського районного суду якщо й згадували, то лише як про епізод. Тим часом самого судового рішення довелося чекати ще не один місяць. Отож Р. Лук’янчук небезпідставно вважає, що включення його прізвища до «чорного списку» МВС під час голосування вплинуло на багатьох виборців. Бо хоч Р. Лук’янчук робив неодноразові спроби спростувати брехню, але відомо, що слова міністра завжди цитують більше, аніж твердження якогось там кандидата у народні депутати.

Проте й ставши народним депутатом, Р. Лук’янчук не припинив пошуку справедливості.

— За справедливість справді варто боротися, — каже адвокат народного депутата Микола Янко, — а тим паче що у нас були всі підстави домагатися через суд повної реабілітації Р. Лук’янчука та, відповідно, офіційного спростування недостовірної інформації з боку МВС.

Адвокат розповів, що спочатку представник МВС запропонував мирову, проте її було відхилено, оскільки «брехливе звинувачення опублікували десятки газет, тоді як визнати власну провину міліція прагнула тишком-нишком у районному суді». Саме тому він наполіг на продовженні судового процесу.

А вже під час багатомісячного судового розгляду представники МВС спочатку висловили сумніви стосовно автентичності інформації Р. Лук’янчука про присутність його прізвища у «чорному списку», а згодом суду понад три місяці потрібно було для офіційного листування та витребування оприлюдненої у багатьох ЗМІ відповіді МВС з архіву ЦВК.

Але й навіть програвши справу у Печерському районному суді, МВС спробувало оскаржити рішення в Апеляційному суді міста Києва. І ось нещодавно апеляційна інстанція підтвердила рішення районного суду, винесене на користь Р. Лук’янчука. Справедливість начебто вже відновлена, але хто відшкодує моральні та головне — електоральні збитки блоку під час виборів? Не кажучи вже про те, що жоден зі ЗМІ, які свого часу повідомили про «кримінальне минуле» Р. Лук’янчука, так і не надрукували спростування.

Насамкінець про таке. Якщо закон «Про вибори народних депутатів України» передбачає розгляд справ у судах, якщо вони стосуються вилучення виборців із списків для голосування за скороченою процедурою, то чи не час запровадити такі само правила для судових процесів про захист честі, гідності і ділової репутації кандидатів у депутати під час виборчої кампанії? Інакше брудні технології і далі спотворюватимуть результати голосування під впливом брехні.