Віталій Кулінич живе у Чернігові й має 15... корів. Ні, не в обласному центрі. На роботу він їздить приміською електричкою у село Вершинову Муравейку, де у нього на батьківському обійсті й створена невеличка «ферма».

Чоловік після закінчення КПІ не зміг знайти собі роботу за фахом інженера. Був тренером зі східних єдиноборств. Працював у Києві. А потім перебрався до дешевшого Чернігова. Та й тут дружину і дочку серйозною зарплатою не потішиш.

Ось і порахував, що вигідніше розвивати бізнес у селі.

— Я купив у Виблях три породисті телички, — розповідає, — та вдома ще дві корови було. З цього і почав.

Торік у В. Кулінича було 11 корів, а нині вже 15. Попри труднощі, низькі ціни на молоко, чоловік не прогадав: у 2003 році продав 32 тонни молока, у 2005-му — 43 тонни. Цього року вийде більше. Щоправда, і затрати зростають. Віталій підраховує:

— На корову треба дві тонни сіна. Техніки я не маю, а тому купую його по 300 гривень за тонну. Затим — ветеринарне обслуговування, борошно. Отже, десь разом на рік у корову треба вкласти до тисячі гривень, аби вона давала 5000 і більше літрів молока.

Ще він платить сусідці за допомогу в доїнні корів. Отож затрати справді поки що великі. Особливо при знеціненні молока (60 копійок за літр. — Авт.). І все-таки, попри це, і сіна свого (материн пай шість гектарів!), і зерна з допомогою родичів трохи має, і телят вирощує, а тому й заробітки не такі вже у нього й кепські.

Принаймні вони набагато вищі, ніж у фермера Володимира Литвиненка, який після банкрутства СТОВ «Лан» взяв у 2004 році в оренду 110 гектарів орної землі, корівник з 25 коровами, двома тракторами та комбайном. Чоловік фактично наважився призупинити розкрадання майна після розвалу сільгосппідприємства. Не візьмись він за діло, сьогодні тваринницькі приміщення уже були б розібрані до цеглинки, а податкова, пенсійний фонд продали б за безцінь залишки техніки за зобов’язаннями банкрута. Певні успіхи у нього є. У стаді вже має 54 корів, телят. Має своє сіно, зерно. Однак і витрати пристойні. Треба щомісяця платити зарплату двом дояркам, трьом телятникам. Плюс механізатори на сезон. Плюс солярка, запчастини. А гроші лише за молоко. Його здає лише 3700 літрів на місяць.

Хоч як крути, багато не виходить. Лише на виживання.

— Однак я працюю на перспективу, — каже директор селянського фермерського господарства «Урожай» Володимир Литвиненко. — Планую мати 200 корів. Буде більше молока, будуть і вищі заробітки.

Одне слово, у Вершиновій Муравейці намітилися дві тенденції. Як повідомила сільський голова Людмила Ревко, ще у травні сільчани тримали 171 корову, а у вересні 150.

— За такі мізерні гроші люди не хочуть тримати худобу, — сказала. — Але, попри такі реалії, є ще по-справжньому сільські відчайдухи, які, незважаючи на труднощі, сподіваються на кращі часи і пристойніші заробітки. Можливо, за ними перспектива у відродженні села?

с. Вершинова Муравейка

Куликівського району

Чернігівської області.