Комітет Верховної Ради з питань економічної політики визначився з рекомендаціями сесійній залі щодо низки важливих законопроектів стосовно регулювання майнових відносин і зовнішньоекономічної діяльності.

Як і очікувалося, тон засіданню задало вже перше питання — прийняти чи ні президентське вето на зміни до Закону України «Про господарські товариства», які стосуються скорочення кворуму на акціонерні збори з 65 до 50 відсотків плюс одна акція. Більшість членів парламентського комітету погодилися з висновком свого колеги Юрія Воропаєва, який вважає, що заперечення Президента малопереконливі. Інакше кажучи, міноритарні (дрібні) акціонери безвідносно до того, яким буде кворум, не матимуть впливу на прийняття товариством важливих рішень. Власне, присутній на засіданні представник секретаріату Президента, схоже, на це очікував, оскільки і він, і народні депутати розуміли, що формального зниження кворуму недостатньо для того, щоб вгамувати перманентні корпоративні конфлікти і силові захоплення підприємств. Треба законодавчо вдосконалити роботу на ринку цінних паперів і створити такий закон України «Про акціонерні товариства», який би захищав права міноритаріїв. А поки що комітет рекомендував Верховній Раді подолати вето Президента.

Головною темою засідання стала приватизаційна. Адже за кілька годин до цього Кабінет Міністрів схвалив перелік із 538 підприємств, пакети акцій яких продаватимуться наступного року. Тож поява на засіданні комітеті глави Фонду держмайна Валентини Семенюк пояснювалася наміром затвердити цей перелік окремим законом. До нього потрапив на цей момент додатково 61 об’єкт, у тім числі Миколаївський суднобудівний завод імені 61 Комунара.

Опонував головному приватизатору країни здебільшого народний депутат Олександр Бондар. Його брав сумнів, що приватизація багатьох лікеро-горілчаних підприємств, наприклад, не викликатиме спротив у представників лівих фракцій у сесійній залі. Він не розділяв оптимізм Валентини Семенюк щодо ажіотажного попиту на об’єкти, якщо вони продаватимуться разом із землею (суто державних не так уже й багато). І висловлював скепсис щодо легкої приватизації тих, які ще перебувають у «тенетах» корпоративних і державних інтересів (на сьогодні Фонд держмайна має 196 претензійно-позовних вимог до підприємств, які не виконують інвестиційних зобов’язань тощо). Але контраргументи глави Фонду держмайна важили не менше. Хто б сперечався, що міноритарні пакети акцій обленерго наші олігархи розглядатимуть, як колекціонери — шедеври! Зрештою, ухвалили рекомендувати сесійній залі затвердити дорогий для країни список (відповідно до проекту держбюджету на наступний рік від приватизації має надійти більш як 10 мільярдів гривень), хоч представники БЮТ і «Нашої України» утрималися. Голова комітету Володимир Заплатинський висловив упевненість, що «дерибану не допустять» і запропонував приватизацію кожного об’єкта погоджувати з комітетом.

Більш прагматичними були гарантії міністра економіки Володимира Макухи, який заявив, що в уряду немає принципових зауважень до підготовленого до другого читання законопроекту «Про зовнішньоекономічну діяльність» і до першого — про ставки вивізного (експортного) мита на брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їх використанням. Між іншим, міністр запевнив, що з огляду на всі технічні процедури і наявне взаєморозуміння між урядом і парламентом, Україна має усі шанси стати членом СОТ у другій половині лютого наступного року.