Українські інформагенції повідомили: лідер БЮТ Юлія Тимошенко виступить 21 листопада в Європейському політичному центрі в Брюсселі, де викладе власну точку зору щодо пріоритетів зовнішньої політики України у відносинах Києва, ЄС та Росії і питань енергетичної безпеки. А також пояснить, чому вона вірить, що її партія може грати «сильну та конструктивну роль у демократизації українських процесів». Виступ матиме назву: «Україна: чи залишається майбутнє ще помаранчевим».

Цього разу представницю однієї з провідних політичних і недавніх революційних сил у Брюсселі навряд чи зустрінуть овацією, як Віктора Ющенка на початку 2005-го під час візиту до Європи. Тоді він запевнив, що «представляє європейську країну з європейським менталітетом і мораллю». Президент послався на розроблену ним національну стратегію, яка декларувала вступ до ЄС як «стратегічну мету України та історичний шанс для усього українського суспільства». Він тоді сказав так: «Тривалий час моя країна була розумним і сильним, але сплячим слоном». Хіба таке не могло не розчулити тамтешніх слухачів?

Ну, може, й не розчулити, але Європа була дуже близька до того, щоб сприймати нас усерйоз, особливо на тлі масових демонстрацій громадян за право вибору та запевнень політичних лідерів про демократизацію суспільства, прозорість «нової влади», свободу преси та слова, розмежування бізнесу та влади, привабливість України для зарубіжних інвесторів, реформування багатьох галузей, і ще багато такого, що насправді уособлює європейські цінності.

А потім «слон» таки прокинувся: «любі друзі», кумівство, звинувачення колишніми однодумцями один одного в корупції, подвійні стандарти — демократія для мас і «демократія» для себе, життя не за декларованими статками. Одне слово, все так само, як у тих, проти кого, власне, боролися революціонери. Тому дуже швидко раціональна Європа почала рекомендувати нам не робити «передчасні кроки» й «бути реалістами», а недавно навіть заявила про те, що не лише Україна, а й ЄС «не готовий до такого розширення».

Це так. І передовсім не готовий Євросоюз: як «проковтнути» величезну країну, наскрізь пронизану корупцією, лицемірством, подвійною мораллю, на жаль, не лише можновладців, а й усіх верств суспільства? Ми крадемо, беремо й даємо хабарі, пристроюємо на кращі місця родичів і друзів, обдурюємо, недоважуємо, зловживаємо, посилаючись на принцип: «Їм можна, а нам ні?», а також на сумнозвісну народну мудрість про рибу, яка гниє з голови...

Тому, дізнавшись про візит Тимошенко до Брюсселя, хотіла було поспівчувати: важко їй буде переконати тамтешніх слухачів, що голова у нашої «риби» якщо й тхне, то парфумами. Але схаменулася: хіба наша головна опозиціонерка не така само, як її недавні однодумці з помаранчевої партії, а тим паче — олігархічних «Наших регіонів?», яких вона нещадно критикує? Утім, чимало наших громадян ще вірять недавній «іконі» помаранчевої революції. У Брюсселі, незважаючи на те, що опозиціонерів там шанують, Тимошенко буде непросто. Бо її по-іншому, ніж «принцесу» — самі знаєте яку, вже не сприймають...