«Уперше за багато років бачимо в себе журналіста», — казали робітники виробничого цеху, коли ми разом з директором заводу оглядали новий прес із виготовлення машинних фільтрів. І справді, не було тут представників преси дуже давно — бо показувати не було чого. Адже навіть з таким коштовним каменем у назві підприємству не гарантовано розвиток та процвітання. Як потрібно багато зусиль для перетворення уламку каменя на витвір мистецтва, так і машинобудівний завод «Аметист» поступово виходить з того кризового стану, в якому він перебував останні роки. Хоч створювався «Аметист» для дуже перспективної діяльності....

Завод четвертували

Цюрупинський машинобудівний завод «Аметист», розташований у Херсонській області, планувалося запустити на повну потужність ще за Радянського Союзу, в роки так званої перебудови. Перший цех був введений в експлуатацію в кінці 1987 року. На площах більш як 35 тис. кв. м виробничих цехів і адміністративних приміщень мали випускати автоматизовані склади для суднобудівної промисловості всього СРСР, а також супутні товари, зокрема, так званого народного споживання. Поряд із заводом були створені об’єкти соціальної сфери: житловий дев’ятиповерховий будинок та професійно-технічне училище. Планувалося навіть розташований за межами міста завод зв’язати з Херсоном та Цюрупинськом тролейбусним сполученням! Однак втілитися намірам не судилося...

Після розпаду Союзу почав занепадати й «Аметист». Було розукомплектовано, демонтовано і розпродано за безцінь обладнання, серед якого й імпортне, придбане за валюту. Згодом у процесі приватизації цілісний майновий комплекс заводу був розділений на чотири окремі ВАТ: «Аметист», «Металіст», «Технік» та «Транспортник», кожне з яких почало самостійно шукати шляхи виходу з кризи. Частину виробничих площ, що не ввійшли в статутний фонд під час приватизації, було продано на аукціонах за символічну ціну комерційним структурам, жодним чином не пов’язаним з машинобудуванням. Отож уроздріб було розтягнуте унікальне машинобудівне підприємство, якому, певне, не було аналогів в Україні.

І тут прийшов директор...

Відкрите акціонерне товариство «Машинобудівний завод «Аметист», як уламок колишнього заводу, до останнього часу фактично не працювало. Непрофесійне, бездарне господарювання попередніх директорів загнало ВАТ у глухий кут. Не минало й року, як на «Аметисті» з ініціативи Фонду державного майна, котрий володів контрольним пакетом акцій, знову змінювався керівник. Але не поліпшувався фінансово-господарський стан підприємства. Кредиторська заборгованість сягнула понад 2 млн. гривень, а дебіторська хоч і становила близько 800 тис. гривень, але була «повністю безнадійна». У непрацюючому стані перебував і весь парк обладнання та іншого устаткування. У цехах стояла холоднеча, дах на багатьох будівлях потребував негайного ремонту, все майно перебувало у податковій заставі, рахунки в банках були арештовані, заробітна платня не виплачувалася...

Ситуація зазнала змін лише з травня 2004 року, після призначення головою правління Олега Лучишина. Маючи досвід роботи в Антимонопольному комітеті, комерційному банку та машинобудівному підприємстві, енергійний директор почав шукати вихід з кризи та «ворота» до благополуччя. Вихід був один — залучення значних інвестицій для відновлення машинобудівного виробництва. За короткий час Лучишин з командою зробили істотні кроки щодо реанімації «Аметиста». Уже в другому півріччі 2004 року керівництво ВАТ «Аметист» знайшло шляхи для повного погашення всієї заборгованості з податків і зборів до державного та місцевого бюджетів, відрахувань до Пенсійного фонду, Фонду зайнятості, Фонду втрати працездатності на виробництві, із заробітної плати працівникам.

...і привів партнера

За словами Олега Лучишина, поліпшенню справ сприяло укладання договору оренди на частину виробничих площ «Аметиста», що багато років простоювали і перебували в жахливому технічному стані, з відомим Херсонським машинобудівним підприємством, яке повною мірою виконує всі умови договору оренди, вчасно розраховується за оренду приміщень. Ще один орендар —Дніпропетровська фірма орендує з 1999 року значно більші площі, але жодної копійки за оренду не платить, користуючись «прогалинами» договору оренди. Але є надія, що і ці орендарі почнуть поступово розраховуватися з «Аметистом». При цьому варто зазначити, що всі орендарі лише орендують виробничі площі, а власником нерухомості (більш як 10000 кв. м на земельній ділянці 2 га) залишається «Аметист». Крім того, завдяки грамотно проведеній маркетинговій політиці вдалося реалізувати залежалу продукцію та матеріали багаторічної давнини, які досі вважалися нікому не потрібними.

Отже, за якісь півроку директор зумів зробити головне: визначитися зі стратегічним напрямом у виробництві. На сьогодні товариство не має боргів із податків і зборів, за спожиті енергоносії, практично не має кредиторської заборгованості, а заробітна плата виплачується працівникам в жорстко встановлені законодавством терміни. Власними силами і коштами відремонтували дах в адміністративному будинку, засклили вікна у виробничих корпусах. Облаштували й територію: квіти, доріжки. «Ой, якби ви бачили раніше, болото було — ноги не витягнеш», — зауважив охоронець, впускаючи мене на прохідну. На заводі обладнано побутові приміщення для робітників, на роботу і з роботи людей привозять автобусами.

Тепер, каже Олег Лучишин, все залежить від того інвестора, який візьметься за нелегку справу із відродження виробничої діяльності. А це нині вкрай нагальне питання — якщо в найближчий час на підприємство не прийде стратегічний інвестор, який відродить машинобудівний профіль діяльності ВАТ, буде важко підтримувати «Аметист» на плаву, тому що нині, на жаль, у ВАТ немає основного — виробництва ліквідної продукції.

Протистояння банкрутству

Розуміючи важливість питання відтворення виробничих потужностей «Аметиста», що сприятиме вирішенню соціальних питань регіону, багато зусиль для стабілізації ситуації докладає Херсонське відділення Фонду держмайна на чолі із Валентиною Щербиною. Разом з правлінням товариства ФДМУ розробляє та контролює виконання фінансових планів, стратегію розвитку, механізми залучення інвестицій.

Нині нерідко доводиться спостерігати випадки силового захвату підприємств — рейдерства. Отож захист колективної власності, особливо там, де є значна частка держави, є дуже доречним та важливим. Голова правління «Аметиста» Олег Лучишин одним з перших у Херсонській області пройшов навчання на семінарах, присвячених цій проблемі, та набув практичного досвіду в антирейдерстві. Тепер інтереси держави як власника понад 79 відсотків акцій «Аметиста» надійно захищені від спроб економічної агресії.

— Для відновлення виробничого потенціалу «Аметиста» необхідно залучити кошти для проведення модернізації і повної заміни нинішнього устаткування на сучасне, що дасть можливість випускати ліквідну продукцію, тим паче що для цього є і потенційні кадри, і виробничі площі, — зазначає під час нашої екскурсії виробничими цехами Олег Лучишин. — Однак це можливо тільки за умови приходу на підприємство стратегічного інвестора, зацікавленого в його реальному розвитку, причому не якої-небудь будівельної або посередницької структури, які вже, до речі, скупили 20 відсотків акцій підприємства, а потужної машинобудівної корпорації або концерну. Недарма наше ВАТ має повну назву: «Машинобудівний завод «Аметист». Проте у вирішенні цього питання є певні складнощі. Статутний фонд «Аметиста» становить 7957 тис. гривень. На сьогодні у власності ФДМ залишилося трохи більше 79 відсотків акцій підприємства. Щоб залучити на підприємство стратегічного інвестора, потрібно виставити на продаж пакет акцій у розмірі не менш як 60 відсотків, а ще краще — всі 79, оскільки за інших пропорцій серйозний бізнесмен не стане вкладати гроші в його розвиток, не маючи повного контролю над своєю власністю. Але, якщо віддати більш як 6 млн. гривень у бюджет за акції товариства, де взяти кошти для запуску виробництва, а це щонайменше декілька мільйонів гривень?

Продавайте, купимо, або Закон для «лежачих»

Зважаючи на це, голова правління пропонує на законодавчому рівні розробити механізм приватизації «лежачих» підприємств, на які конче необхідно залучення інвестицій для відновлення виробництва і створення нових робочих місць. Він полягає ось у чому: ФДМ виставляє на некомерційний конкурс весь державний пакет акцій «Аметиста» в розмірі 79 відсотків від статутного фонду. Від такого продажу державний бюджет поповниться значною сумою, але окрім цього, основною вимогою для майбутнього інвестора має стати відновлення машинобудівного виробництва «Аметиста» за один-два роки, створення десятків робочих місць та наповнення місцевого та державного бюджетів відрахуваннями від виробничої діяльності. Причому повинні стояти конкретні та реальні цифри та вимоги. В іншому разі в бюджет одноразово надійдуть кошти лише на момент продажу акцій, а потім все майно може бути демонтовано, здано на металобрухт або розібрано до фундаменту, як це сталося з багатьма підприємствами по всій Україні після такої «прихватизації».

На думку голови правління товариства Олега Лучишина, доцільно виставити на продаж весь державний пакет і продати його тільки відомому стратегічному інвестору, який зможе відродити колишній виробничий потенціал Цюрупинського машинобудівного. Лише тоді «Аметист» зможе засяяти всіма барвами життя..

Херсон — Цюрупинськ.