Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, спадкоємець Суворовського училища, — один з найелітніших і найстаріших військових освітніх закладів України. Як і століття тому, тут виховується інтелектуальна еліта нації.
Історія цього навчального закладу починає свій відлік з вогненного 1943-го й тісно пов’язана з історією нашої країни. Місце народження — Чугуїв, Харківської області, час народження — 24 листопада. У перший навчальний рік за його парти сіло 500 вихованців віком від 8 до 14 років, 39 з яких були учасниками боїв з фашистами, а дев’ятеро — нагороджені бойовими орденами і медалями. Умови навчання також були наближені до фронтових: практично всі заняття проводились при гасових лампах. У липні 47-го училище перевели до Києва.
Чергову сторінку його історії перегорнуто в 1992 році, коли на базі Суворовського училища було створено Київський військовий ліцей імені славетного полковника Війська Запорозького Івана Богуна.
Про історію й сьогоднішні будні навчального закладу та
«суцвіття» проблем, які ліцею доводиться постійно долати, наш кореспондент веде розмову з начальником ліцею імені І. Богуна, генерал-майором Леонідом КРАВЧУКОМ.— Леоніде Васильовичу, ким із 14 тисяч своїх вихованців ліцей пишається найбільше?
— Це, либонь, одне з найважчих запитань. Для багатьох вихованців він став рідною домівкою, а офіцери, вчителі й вихователі — батьками на все життя. Тому, як будь-яка родина, ми зі щирою радістю зустрічаємо своїх дітей, яких нині доля розкидала по всьому світу. Усім нам, хто в різні роки навчався і працював у ліцеї, справді є чим пишатися. Серед випускників Суворовського училища десятки нині відомих генералів, академіків, художників, поетів, вчених. Є наші випускники і в нинішньому уряді України. Це міністр оборони, золотий медаліст А. Гриценко, а також колишній міністр транспорту і зв’язку, нині заступник голови секретаріату Президента України В. Бондар. Серед наших випускників Герой Радянського Союзу генерал-майор І. Плосконос, генерал-полковник О. Ковтунов, відомий композитор В. Безруков та ціла плеяда інших відомих імен.
— А хто сьогодні продовжує естафету й традиції славних попередників і які умови вступу до ліцею?
— Представники всіх регіонів України. Більше половини ліцеїстів — діти з соціально незахищених верств населення: сироти, діти загиблих військовослужбовців, з багатодітних сімей, діти ліквідаторів аварії на ЧАЕС, з сільської місцевості.
Наш ліцей проводить набір на навчання в 10-і класи і є середнім загальноосвітнім навчально-виховним закладом з військово-професійним ухилом та прищепленням навичок, необхідних для навчання як у військових вищих навчальних закладах Міністерства оборони України, так і вузах інших силових структур. Право вступу до ліцею мають юнаки, які закінчили 9 класів середньої загальноосвітньої школи та придатні за станом здоров’я. Слід зазначити, що під час навчання ліцеїсти перебувають на повному державному утриманні.
— Чим ваш навчальний заклад відрізняється від загальноосвітньої школи?
— У ліцеї весь навчально-виховний процес підпорядкований життю за військовими статутами. Особливу увагу приділяємо формуванню у вихованців офіцерських якостей. Крім навчання за шкільною програмою та факультативних занять, ліцеїсти несуть службу в нарядах, самостійно підтримують порядок у приміщеннях і на території ліцею, займаються спортом, художньою самодіяльністю. І на уроках, і на перервах в училищі панує тиша. Дисципліна і ще раз дисципліна. За порушення статуту ліцею, правил поведінки, погану успішність ліцеїста можуть позбавити звільнення у вихідні й навіть канікул. Справжній офіцер має бути освіченим, досвідченим та ввічливим. Цей постулат постійно вимагає від наших вихованців дисципліни і старанності. Як підсумок — наші ліцеїсти беруть участь в урочистостях за участю перших осіб держави та уряду, а також постійно відкривають паради на честь незалежності України.
— Куди розлітаються випускники ліцею по його закінченні?
— Як правило, вступають до вищих навчальних закладів. Абсолютна більшість продовжує навчання у вузах Міністерства оборони України. Їм також широко відчинено двері вузів інших силових структур. Сьогодні колишні ліцеїсти навчаються в академії СБУ, прикордонній академії, закладах Міністерства внутрішніх справ та Міністерства надзвичайних ситуацій. Є й такі (їх переважна меншість), хто торує шлях у цивільні вузи і навіть духовні семінарії. З гордістю хочу відзначити, що всюди вони на перших ролях.
— Досі в нашій розмові звучали лише мажорні акорди й жодного слова не сказано про мінорну реальність, у яку останнім часом — схоже, від заздрощів — деякі спритники раз за разом намагаються ввергнути Київський військовий ліцей імені Івана Богуна. Взяти хоча б Боярку, де міститься навчально-оздоровчий комплекс ліцею. Не перелічити, скільки пересудів останніми роками гуляло довкола нього. То його ховали, то відроджували, а цього року знов намагалися поховати. Де тут правда, а де ні?
— Підрозділ — наш, і працюють у ньому чудові люди. Але через великі амбіції його керівника страждає загальна справа. Ще кілька років тому він проводив політику відокремлення від Києва. Міноборони України приймає рішення про передачу навчально-оздоровчого комплексу в підпорядкування Київській облдержадміністрації, що давало йому змогу економити близько трьох мільйонів гривень бюджетних коштів. Який після цього здійнявся галас! Начебто ліцей розформовують, залишаючи на вулиці дітей-сиріт, учителів та інших працівників. Так тіньові ділки зробили свою справу, ввели в оману Президента України, і постанову Кабміну про передачу комплексу, прийняту на основі рішення Міноборони, скасували. Полковник М. Гоголь знову переміг, а Міноборони й надалі витрачатиме майже три мільйони гривень на не притаманні йому функції.
До речі, назва
«навчально-оздоровчий комплекс» не відповідає змісту. Адже за останні вісім років там не оздоровлено жодного ліцеїста. Боярський ліцей — це другий ліцей Міноборони з неповним циклом навчання, де вчаться учні лише 8—9 класів. Свого часу його створювали як рекламу для політиків. Туди возили Президента, інших високопосадовців, рекламували на телебаченні. На жаль, ніхто не поцікавився рівнем знань, які там отримують діти. Наприклад, з 80 ліцеїстів-дев’ятикласників, які цього року перевелися з Боярки до Києва, у 81 відсотка лише задовільні оцінки.Ще більша закулісна боротьба точиться довкола столичного комплексу ліцею. Ось уже три роки над унікальним навчальним закладом висить загроза закриття. Позавчора одні роззявляли рота на ласий шматок, учора — другі, сьогодні — треті?
Від червня 2004 року, коли ліцей хотіли закрити і навіть припинили прийом абітурієнтів, над ним час від часу нависає загроза закриття. У вересні нинішнього року, наприклад, на ліцей претендувало Міністерство культури і туризму, якому закортіло розмістити тут Академію культури і мистецтв. І тоді на захист ліцею стали громадськість, відомі політики й громадські діячі, преса, батьки та пересічні українці — справжні патріоти України. Так усім миром нам вдалося відстояти ліцей. Ми всі віримо, що Київський військовий ліцей імені Івана Богуна буде стояти на цьому місці довіку й дасть путівку в життя ще не одному поколінню ліцеїстів-богунців.
— Дякую за розмову, пане генерал, і бажаю ліцею подальшого мужніння, слави і розквіту.
— Спасибі на доброму слові.
Розмову вів Владислав Жмурков.
