«Усю зиму писатиму»,або Як П. Стрішенець збирається написати скаргу і на В. Януковича

Петро Семенович справді час від часу пише в газети, різні інстанції. Він уже на пенсії, але сторожує на фермі. Ось нещодавно вирішив зробити добро мешканцям вулиці Братів Хижніх, на якій і сам проживає. Почав він писати, що в рік села бажано було б зробити тут дорогу з твердим покриттям. Адже після дощу по вулиці ані пройти, ані проїхати — важко навіть дістатися магазину, «швидка допомога» не може доїхати. А як трапиться похорон — суцільне знущання над покійником.

Петра Семеновича Стрішенця не вдовольнила відповідь, направлена з райдержадміністрації на запит редакції, що коштів у бюджеті на облаштування вулиці не передбачено.

Написав нову скаргу вже Віктору Януковичу. А як уже він нічого не зробить, на нього напише скаргу самому Президентові Віктору Ющенку.

— Я не зупинюся, — запально казав мені під час зустрічі. — Всю зиму писатиму! Скільки можна терпіти!

Після почутого гадалося, що вулиця Братів Хижніх — суцільна полоса перешкод. Та була суха погода, гріло сонечко, і нічого подібного ні за 100, на за 700 метрів на ній не було. Жодної калюжі чи непролазної багнюки! Обман? Перебільшення?

Петро Семенович виправдовувався, мов передчував моє запитання:

— А чому ви у дощ не приїхали? Отоді все й побачили б!

Познайомилися з Ніною Павлівною Погребинською, орденоносцем, колишньою дояркою, яка підтвердила:

— Це найгірша в селі вулиця. Тут багато колишніх доярок живе. А як мокро, машина проїде — не пройти! Образливо, що молодим і житло побудували, і асфальт до ганку проклали, а вони в Лемешах і не працюють...

...Директор агрофірми імені Розумовських Павло Наливайко підтвердив слова старої трудівниці: господарство газифікувало село, побудувало для молодих родин десятки котеджів, але після приватизації майже 30 їх власників — трактористів, водіїв — влаштувалося за 90 кілометрів на роботу сторожами в Київ (добу працюють — три вдома).

— У 1990—1995 роках, — розповідає, — у нашому господарстві був асфальтний завод. Ми проклали майже 12 кілометрів доріг з твердим покриттям. Але нині асфальтування вулиці Братів Хижніх коштуватиме 800 тисяч гривень. Це сьогодні нашому господарству не під силу. Ще в 90-х роках нам не повернули 600 тисяч гривень за соцкультпобут. Ми тоді справді зробили багато. 1989 року в школі було 102 учні, а через десять років — 208. І хоч господарство наше міцне, проблема кадрів залишається. Обмаль механізаторів. Київ зваблює високими зарплатами.

З листом читача ми ознайомили голову Чернігівської облдержадміністрації Миколу Лаврика.

— Сільським дорогам треба давати лад, — прокоментував він вищезгадану ситуацію. — У цьому плані роботи в області багато. Досить сказати, що на Чернігівщині до цього часу не мають під’їздів з твердим покриттям 117 населених пунктів. Зрозуміло, цю ситуацію треба виправляти. Ми підрахували: щоб дороги в області були схожими на дороги, треба до 2011-го щороку вкладати в них 400—500 мільйонів гривень. У зв’язку з цим ми звернулися до уряду з проханням виділити на відбудову чернігівських шляхів на 2007 рік 500 мільйонів гривень. Порушено питання і перед Міністерством транспорту та зв’язку України про необхідність направити в 2007-му 25 мільйонів гривень на ремонт доріг комунальної власності, або майже вдвічі більше, ніж цьогоріч. Опрацьовується також питання виділення в 2007-му 775 мільйонів гривень кредитних ресурсів на продовження будівництва транспортного коридору Кіпті—Бачівськ. Сподіваюся, саме такі суми дадуть можливість відновити в області ту інфраструктуру доріг, яких потребує сьогодення.

Лемеші Козелецького району

Чернігівської області.