За крок від щастя

Група А. «Барселона» (Іспанія) — «Челсі» (Англія). 2:2. «Левський» (Болгарія) — «Вердер» (Німеччина). 0:3.

Група В. «Спартак» (Росія, Москва) — «Інтер» (Італія). 0:1. «Баварія» (Німеччина) — «Спортинг» (Португалія). 0:0.

Група С. «Ліверпуль» (Англія) — «Бордо» (Франція). 3:0. ПСВ (Нідерланди) — «Галатасарай» (Туреччина). 2:0.

Група D. «Рома» (Італія) — «Олімпіакос» (Греція). 1:1.

«Шахтар» (Україна, Донецьк) — «Валенсія» (Іспанія). 2:2. Голи: Жадсон (2), Морієнтес (18), Фернандіньйо (28), Айяла (68).

«Шахтар»: Шуст, Срна, Чигринський, Гюбшман, Рац, Левандовський, Матузалем, Фернандіньйо (Дуляй, 89), Жадсон, Агахова, Брандау (Маріка, 75).

Тренер — Мірча Луческу.

«Валенсія»: Канісарес, Мігел, Айяла, Вілья (Регейро, 90+3), Морієнтес (Хоакін, 77), Ангуло, Наварро (Угу Віана, 87), Альбіоль, Сільва, Еду, Моретті.

Тренер — Енріке Флорес.

Попереджено: Брандау (47), Гюбшмана (54), Вілью (55), Срну (66), Левандовського (75), Матузалема (84), Ангуло (90).

Арбітр — Петер Фрейдфельдт (Швеція).

Донецьк. РСК «Олімпійський». + 6 градусів. 25500 глядачів.

В Н П М О

1. Валенсія 3 1 0 10—5 10

2. Рома 2 1 1 7—3 7

3. Олімпіакос 0 2 2 5—8 2

4. Шахтар 0 2 2 4—10 2

Боже мій, яка це чудова вийшла гра! «Шахтар» був вочевидь прекрасний. Донецька команда, що називається, «возила» хвалену «Валенсію», як тільки хотіла. І все цього вечора було чудово, крім підсумку. Точніше, результативна нічия з одним із грандів європейського футболу могла стати честю для кого завгодно. Але тільки не для «Шахтаря» ввечері 31 жовтня.

«Зустріч, в якій ми мали виграти з різницею у два-три м’ячі, на жаль, закінчилася з рахунком 2:2. Історія повторюється. Є суддівство для великих команд, а є для маленьких. Так було і з «Ромою», і з «Олімпіакосом», і сьогодні», — з такими словами звернувся після матчу до преси Мірча Луческу.

Румунський тренер вважає, що подвійні стандарти, які є в УЄФА, уже стали системою. «Ми маємо справу з проблемою суддівства, — підкреслює Луческу. — Воно зовсім різне для східних і західних команд. Так було зі мною і в «Галатасараї», і в «Бешикташі». Існує якийсь певний расизм...»

Звісна річ, тренер мав на увазі не расизм у класичному розумінні цього слова, а роль «бідних родичів», що свідомо відведена командам Сходу Європи. Як одне з пояснень це, певно, можна прийняти. Хоча, якби «гірників» не підвела реалізація голевих моментів, що стала вже притчею во язицех, на будь-які суддівські підступи можна було б дивитися спогорда.

«Шахтар» приголомшив гостей швидким голом на другій хвилині. Штрафний підійшов виконувати Жадсон. До речі, його появу у стартовому складі деякі фахівці сприйняли скептично. Мовляв, не все сьогодні гладко виходить у бразильця. А він узяв та й уклав м’яча в сітку Канісареса, наче рукою. Стадіон вибухнув шалом емоцій, вболівальники зажадали «продовження банкета».

Треба сказати, що чаша РСК «Олімпійський» була заповнена по вінця. Питання зайвих квитків гостро стояло в Донецьку протягом останнього тижня. На початку матчу відбулося незвичайне фанатське шоу — половина трибун накрилася величезними полотнами, що складали напис «Шахтар» і дату заснування клубу «1936». Вболівальники були налаштовані рішуче. А тут ще й Жадсон підтвердив небезпідставність їхніх надій.

Захоплення трибун було таке велике, що його не зміг згасити навіть гол, проведений «Валенсією» на 18-й хвилині. Іспанці подали штрафний, м’яч незбагненним чином знайшов у купі гравців ногу Моріентеса, і той відзначився голом. Увійшовши до компанії найбільш забивних гравців нинішньої Ліги чемпіонів.

В іншій ситуації можна було б впасти в розпач і думати, що забити ще «Валенсії» не вдасться. Але тільки не за такої неймовірної націленості «Шахтаря» на перемогу. Коли почати називати всі епізоди, що мали цілком реальні шанси завершитися узяттям воріт гостей, і згадувати всіх гравців, котрі створювали небезпечні ситуації, — доведеться додати в газеті ще кілька сторінок. Перевага донецької команди була незаперечна. І кількість один раз переросла в якість.

Фернандіньйо, названий Луческу кращим гравцем зустрічі, створив футбольний шедевр. Його далеким ударом, проти якого Канісарес був безсилий, можна милуватися ще і ще.

Стадіон був близький до екстазу. Давно «Шахтар» так упевнено не підминав такого маститого суперника. Перемога над «Валенсією» цієї миті не уявлялася чимось фантастичним. Вона була реальна і зрима! Причому навіть з більшим рахунком.

Однак у другій половині зустрічі настала якась заспокоєність. І треба сказати, з обох боків. Команди уподібнилися самбістам-важкоатлетам, котрі неквапом кружляють один біля одного, намацуючи захват для єдиного, вирішального кидка. «Валенсії» це вдалося краще. Знову стандарт, знову майстерна, та й фартова, якщо чесно, розстановка для іспанців...

Як Айяла примудрився пролетіти на низькій висоті паралельно до землі і завдати непереборного удару головою? Це відомо лише йому. Але рахунок став 2:2, і тепер подумалося, що, схоже, заїжджі знаменитості нічию не віддадуть. Так і вийшло. Та валенсійці й не приховували, що такий результат їм — за щастя.

Руслан МАРМАЗОВ,начальник прес-служби ФК «Шахтар».