Дах мисливствознавця

Воістину: благими намірами вистелена дорога в пекло. Як на цій великій дорозі опинився Володимир Лук’яненко, глибоко віруючий християнин, батько п’ятьох дітей, знають не лише його близькі та рідні. Відомий у країні автор скандального ноу-хау, утім, не виправдовується примітивним: «Лихий попутав». Наміри Володимира Васильовича справді були добрі — створити технологію з виробництва покрівельного матеріалу із доступних та дешевих полімерних відходів.

Ви бачите, як засмічена наша земля пакувальною і тепличною поліетиленовою плівкою? Якщо не помічаєте, значить, ви не інженер-механік і не мисливствознавець-біолог, яким є власник двох дипломів про вищу освіту Лук’яненко.

Прибувши 1988-го із Середньої Азії до Херсона, він незабаром звернув увагу на гроші, які валялися під ногами. У світі їх навчилися підбирати, виготовляючи з різного мотлоху потрібні товари.

Мисливствознавець дивився вище, на будинки співвітчизників. Він задумав покрити їх досі не відомим покрівельним і конструктивним матеріалом. А себе — славою першовідкривача.

На рекламу клюнули

Десять років тому ТОВ виробничо-комерційна фірма «Біолог», успішно завершивши науково-дослідницьку роботу, розпочала експериментальне виробництво шиферу «Біолайн». Як зв’язуюче використовують «гроші під ногами», наповнювач — лузгу гречки, пшениці, вівса, а барвник... Сховайте посмішку, песимісте! На будинках, дачах і підприємствах країни з’явилася покрівля, що не має аналогів. Володимир Лук’яненко привселюдно заявляв, що її якість щодня поліпшується. І, треба гадати, у 2000-му вона досягла досконалості. Саме тоді продукція «Біолога» отримала сертифікат відповідності в Херсонському центрі стандартизації, метрології та сертифікації (ЦСМС). Після цього з’явилася помітна, як сам шифер, реклама в ЗМІ та буклетах. «Біолайн» — покрівельний матеріал XXІ століття... За міцністю і тривкістю до агресивних середовищ він перевершує... Листи екологічно нешкідливі, швидко і зручно монтуються, легкі, еластичні, звуко- і теплостійкі. Ой, мало не забув: термін експлуатації —50 років! Як не клюнути на таку «білу і пухнасту» шиферину?!

Минає ще два роки. ТОВ спромоглося представити полімерні листи в Науково-дослідний інститут будівельного виробництва (НДІБВ), який дійшов висновку: шифер можна застосовувати в житловому, цивільному і промисловому будівництві.

У колишнього мисливствознавця, напевно, виросли крила. Він злетів над усіма, збільшуючи щорічно обсяги виробництва (у 1998-му валовий дохід — 575,2 тис. грн., 2003-го — 14 296,8 тис. грн.). При цьому «Біолог» продовжував дивувати. Цього разу відсутністю прибутку і, зрозуміло, податку на нього. Щоправда, дивувало це всіх, крім, як мені здається, податкових інспекторів, які, судячи з усього, не помічали багатомільйонної збитковості процвітаючого підприємства.

Торік народні депутати Самойлик, Тягнибок, Поживанов, Криворучко, Танюк, Чорноволенко, Омельченко та інші не раз зверталися з цього та інших приводів до Президента, міністра внутрішніх справ, Генпрокурора, Голови державної податкової адміністрації. Податківці Херсона невтомно стверджують: порушень немає.

Тепер запитують платники податків: чи має держава так довго і лояльно ставитися до збиткової фірми? І це запитання — квіточки порівняно з ягідками, вирощеними ботаніком, даруйте, зоологом Лук’яненком в орендованих цехах.

Тут протягом кількох років (!) випускали неякісну продукцію (!).

Про брак почали говорити «куплені» рекламою споживачі. До того ж не тільки в регіоні. Рекламації зростали, як мурашники в лісі. Ошукані, вимагаючи грошових компенсацій, днями простоювали перед вимуштрованою охороною на прохідній фірми...

...Володимир Лук’яненко 1990-го видав 100-тисячним тиражем 110-сторінкову монографію «Життя акваріума». Тепер не без гордощів розповідає, що 20-тисячний гонорар переказав у дитячий фонд імені Леніна. Знавцю підводного світу, мабуть, простіше було спілкуватися з безмовними, які нічого не просили, рибками. А тут стільки скаржників привалило. Лук’яненко запозичив, гадаю, стиль поведінки мешканців акваріумів — відмовчуватися, до себе не підпускати. Чи не про таких Т. Фуллер писав: «Задоволення багатія купуються сльозами бідняка»?

Серед них — Міжрегіональне базове товарно-комерційне підприємство (МБТКП) «Кредо». Уклавши 2000 року договір з «Біологом», воно зобов’язалося реалізовувати шифер через чи не найбільшу в країні мережу магазинів будматеріалів «Старик Хоттабыч». Саме «Кредо» для своїх потреб також придбало «Біолайн». І в його нікудишній якості переконалося на початку 2004-го, коли дах «поїхав» на столичному офісі МБТКП. На той час жертви шахера-махера косяками оббивали пороги неприступного «Біолога» і малоспівчуваючих правоохоронців. У скаргах фігурував, звичайно, і «Старик Хоттабыч», який реалізовував «диво-дахи» майже у всіх регіонах країни.

— Наша репутація постраждала, а ми, лідери на ринку, не звикли одержувати рекламації, — казав своїм клієнтам Петро Мельничук, керівник «Кредо». — І нам небайдужа доля ошуканих, інтереси яких беремося захищати в судах. Сьогодні десятки позовів виграно завдяки «Кредо», чимало фізичних і юридичних осіб самостійно вирішили спори на свою користь. Виробники браку вже «розщедрилися» на сотні тисяч гривень, а в черзі за матеріальною і моральною компенсацією стоять десятки...

Шифер з поліетилену і лузги визнано непридатним і в Туреччині. Підприємець Ісмаїл Ташкин втратив на угоді з херсонськими бракоробами величезні кошти.

— А як мені працювати на батьківщині після такої реклами моєї фірми? — ремствує Ісмаїл. — Адже я співвітчизникам гарантував 50-літнє життя «Біолайна», а не минув і рік... Моя фірма змушена була компенсувати клієнтам їхні збитки.

... Я поїхав з турецьким підданим у фірму «Біолог», щоб, крім усього іншого, почути відповідь на його запитання: «Чому понад рік український бізнесмен уникає зі мною зустрічі?».

Охорона пустила лише мене, залишивши на вулиці адвоката «Кредо», Ташкина і перекладачку.

— З пройдисвітами я не розмовляю, — зустрів мене у кабінеті Володимир Лук’яненко і видав порцію компромату на колишнього турецького партнера. — «Біолог» з ним розрахувався сповна, а він ще вимагає.

— Чи є підтверджуючі фінансові документи, Володимире Васильовичу?

— Були, їх привіз наш представник з Туреччини. Розписки, фото зникли після його, на жаль, смерті...

— А чому «Біолог» не виконує рішення судів і не повертає гроші, скажімо, «Кредо», Ізмаїльському судноремонтному заводу, сімферопольцю Саїду Бекирову, закарпатцю Володимиру Степі?

— «Кредо» ми пропонували готівку, воно відмовилося, про позивача з Ізмаїла вперше чую, на інших ми не отримували документів з виконавчої служби.

Бесідували ми довго. Про чесні наміри біолога, підступи, які йому влаштовують нібито Мельничук і слуги Феміди; про зайнятість в «Біологу» і високих зарплатах; про культуру виробництва, яке мені люб’язно показали.

На прощання я попросив віруючого керівника приборкати гординю і переступити поріг прохідної, поговорити з колишніми партнерами. Володимир Васильович крок назустріч не зробив. Це мене здивувало.

Віз попереду коня

Ще більше здивувала самовпевненість (чи показушна відчайдушність?) автора ноу-хау, яке він примудрився презентувати на міжнародному конгресі з управління доходами в 2001 році. Тоді життя «в акваріумі» не було замулене, бракоробний процес лише набирав обертів, дахи ще не «їхали». Чому б не постати перед світом унікальним технологом, котрий зробив з плівки і лузги щось?!

Там, у Москві, ніхто не запитував, чому в Україні спочатку випускають продукцію, а потім оформляють дозвільні документи, дають добро на відкриття заводу тощо.

...Віз попереду коня помітив прокурор Херсона Григорій Маренчук. Після звернення потерпілих від шиферної оборудки государеве око пильно подивилося на «Біолога» і 02.04.2004 р. порушило кримінальну справу за фактом випуску і реалізації недоброякісної продукції у великих розмірах. А через три тижні міський голова звернув увагу прокурора: об’єкт першої черги виробництва з переробки полімерних матеріалів ТОВ ПКФ введено в експлуатацію незаконно. Ким? Виконкомом Комсомольської райради в м. Херсоні. Він зайшов у чуже лісництво, перевищивши свої повноваження. Приймати в експлуатацію завершені будівництвом індивідуальні об’єкти і госпспоруди він може, а ось давати «зелену» вулицю виробничим підприємствам — у компетенції міської влади. А вона, з’ясувалося, не дозволяла ні проектування, ні будівництво згаданого виробництва.

Скандал? Ще б пак: мало того, що завод-виробник бракованого шиферу пущено в експлуатацію заднім числом (14.02.2003 р.), то ще і «пускачі» нелегітимні, самозванці. Як же голова райвиконкому міг заблудитися в трьох соснах? Можна списати правовий нігілізм на державну технічну комісію, яка запропонувала виконкому відповідний акт прийому об’єкта. Але там, даруйте, десять підписантів. А яка відповідальність з колективу?

Цим актом і понині стрясають повітря. Дивіться, мовляв, тут печатки і підписи представників органів архітектурно-будівельного контролю, СЕС, пожежників, охорони праці, двох головних фахівців з... індивідуального будівництва. Чи були вони на виробничому об’єкті? Чи був він готовий до експлуатації?

Хоч би як там було, Суворівський райсуд Херсона два роки тому визнав незаконним рішення райвиконкому, який затвердив згаданий акт всемогутньої «десятки». Апеляційний суд залишив рішення в силі.

Але цех і нині там... У ньому виготовляють, за запевненням начальства, інший шифер, нібито вдосконалений, сертифікат на який у 2004-му видала... московська установа при Російській академії наук.

— Чому не українські інстанції? — запитую у виробників.

— А яка різниця? — запитали мене.

Я, як риба, онімів. А згодом зрозумів: вітчизняним органам з сертифікації «Біолог», мабуть, не довіряє. А якої думки з цього приводу в Держстандарті України?

...Кожен розраховує на погану пам’ять того, хто має бути ошуканий. До чого це я? Читайте далі.

Черв’яки у кращих фруктах

«Технічні умови (ТУ)... складено з порушеннями чинної нормативної бази... ТУ не погоджено з Держбудом і тому листи полімерні «Біолайн» не можуть вважатися будівельним матеріалом взагалі... Херсонський ЦСМС не мав підстав для реєстрації ТУ» (Із експертного висновку столичного НДІБВ, 18.02.05).

Експертизу цю робили в рамках розслідуваної кримінальної справи за дорученням правоохоронців, і вона буквально шокувала їх. Випробування листів показали, що вони не відповідали нормам за розмірами, не витримали іспитів на водонепроникність, міцність, опір удару.

Це теж експертна оцінка зразка 2005-го. А як вона в’яжеться з висновками того самого науково-дослідного, але 2002-го?

Під ними, до речі, підпис одного експерта —завідувача лабораторії, кандидата хімічних наук Володимира Бєглєцова. Йому слово:

— Усе пояснюється дуже просто: у 2002 році на випробування було надано дослідні зразки, а в 2004-му — листи серійного виробництва. Неважко припустити, що валове виготовлення «Біолайна» проходило з порушенням технології. Ми це готові довести, оскільки тільки в нашому НДІ є устаткування для таких тестів: апарати штучної погоди, кліматичні та температурні камери. В них можна створити умови Чукотки й Африки.

Знаю, в «Біологу» не згодні з висновками кращих експертів країни. Може, тому, що завдяки результатам експертизи споживачі виграють судові процеси?

До слова, саме прийняті на користь «бідних» рішення судів викликали бурхливу багатомісячну реакцію горе-виробників. Ось що про це писали десять народних депутатів України Президенту (мову і стиль збережено):

«З метою уникнення відповідальності, використовуючи статус депутата місцевої ради та особисту газету, В. Лук’яненко... організував безпрецедентний тиск на суди та правоохоронні органи області,.. забезпечивши собі... недоторканність. Керівництво місцевих правоохоронних та контролюючих органів... фактично ігнорує свій обов’язок повно та неупереджено перевірити... факти зловживань...». Правоохоронці «кришують» фірму?

...Кажуть, приховувати обман — також обман. Це, до слова, розумів Анатолій Іванищук, голова Херсонського апеляційного суду, який активно пікетували студенти й обливали брудом деякі ЗМІ.

«Хто не ганьбить наклепників, той заохочує їх», — зазначав Світоній.

— Подаючи позови до судів про захист честі та достоїнства, я прагнув захистити не тільки себе, свою родину, яка також зазнала приниження, — каже Анатолій Петрович. — Несанкціоновані замовні акції були спрямовані насамперед на моїх колег, котрі приймали і приймають справедливі й законні рішення на користь споживачів, які мали необережність придбати шифер «Біолога».

У чому тільки не обвинувачували суддів і, зокрема, Іванищука. Доказами себе ні пікетники, ні «акули» пера не обтяжували. Все відбувалося за Бомарше: «Обмовляйте, обмовляйте, завжди що-небудь та прилипне».

Не прилипло. Інакше кажучи: не дах — не обломилося. Ні прокурорські перевірки, ні розгляди колег по «цеху» (Вища рада юстиції, Рада суддів України) не висвітили гріхів слуг Феміди. А от сам засновник «Біолога» у гріху каявся в газеті Християнсько-демократичного союзу і гільдії бізнесу. І просив вибачення у скривджених ним, у тому числі в Анатолія Іванищука та його родини...

Вибачатися і спростовувати образливі вигадки, незважаючи на чотири (!) рішення запорізьких судів, не поспішають телерадіокомпанія «Вік», газети «Вік: час, події, люди», «Гривна» і автори публікацій.

— На слова, схоже, вони тепер скупі, нехай розщедряться хоча б на десятки тисяч гривень, які вони зобов’язані переказати в Цюрупинський дитячий будинок-інтернат за судовими рішеннями, — резюмує Анатолій Іванищук. — І нехай пам’ятають давньогрецького мудреця Бабрія: «Хто вигадує підступи проти іншого, той стає винуватцем власного лиха»...