Знову війна за місце під соняшником

Цьогоріч в Україні справді рекордний урожай соняшнику — вже зібрано понад 5,2 мільйона тонн олійних зерен. Де врожай, тим паче такого ліквідного насіння, там, і гроші й, відповідно, зацікавленість. За соняшник і всередині країні, і на світових ринках розгортається справжня війна, в яку втягнута «важка артилерія» — парламент, міністерства і відомства. Суть протистояння — змінювати чи ні правила гри на вивезення з країни олійних.

Нинішнє експортне мито становить 17 відсотків. Прихильники таких обмежень вважають, що завдяки саме миту Україна торгує переважно не сировиною, а готовою продукцією, і є лідером у постачанні соняшникової олії на світові ринки. Підтвердження того цифри: за роки дії мита експорт олії зріс з 200 тисяч тонн до 1,5 мільйона. Наша держава вийшла на перше місце у світі з продажу соняшникової олії на світовому ринку, освоївши ринки країн ЄС, Близького Сходу і Північної Африки. Імпортерами олії з України є 47 держав. Так, за даними митних органів, за перші вісім місяців нинішнього року української олії продано іноземним споживачам на 621,1 мільйона доларів. Завантажено вітчизняні переробні потужності — з початку року вироблено майже 1,4 мільйона тонн нерафінованої соняшникової олії й 329 тисяч тонн рафінованої та її фракцій. Є і податки до казни, і робочі місця, і зарплата; задоволений споживач...

Миловарні забезпечують тепер країну туалетним милом «Mаde іn Ukraіne», де також як сировина задіяна олія. Завантажено потужності маргаринових комбінатів. Хлібопекарі, кондитери використовують переважно вітчизняну сировину.

Звичайно, для країни вигідніше, щоб соняшник перероблявся на вітчизняних потужностях. Тоді і надходжень до бюджету більше, і шрот (цінний білковий корм для тваринництва) у країні осідає. А головне — з’являються додаткові робочі міста. А за бажання можна і олію експортувати. Попит на неї також чималий. Хоча, звісно, за кордоном багато хто мріє, щоб Україна — друга після Аргентини за обсягами вирощування соняшнику держава — реалізовувала сировину.

Тому зниження мита нині вигідне хіба що трейдерам. Але й аргумент торговців, мовляв, за вирощений соняшник вони платять сільгоспвиробникам менше, тому що він через мито не надто привабливий для зовнішньоторговельних операцій, розбивається об цифри. За даними митних органів, за перші вісім місяців нинішнього року насіння олійних культур вивезено за кордон на 108,6 мільйона доларів. Значить, експорт його досить привабливий навіть за умови дії 17-відсоткового мита. І хто повірить, що в разі скасування мита торговці платитимуть аграріям за вирощене більше? Через такі обіцянки трейдерів, які потім так і залишалися обіцянками, сільгоспвиробництво вже проходило.

Як не погодитися у цьому питанні з першим заступником голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Віктором Слаутою: «Олійно-жировий комплекс вийшов з кризи, хоча триває тяжба, чи зняти оті 17 відсотків експортного мита, чи ні. Мабуть, не зняти. Вони ж уже не насіння вивозять з України, а вивозять олійно-жирову продукцію. До нас пивовари не підходять. Вони вже в інші пивні країни свою продукцію продають. І ячмінь та солод не везуть чужий, а вкладають кошти в землю».

Варто нагадати: торік уже прийнято Закон «Про внесення змін до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», який має набрати чинності після набуття Україною повноправного членства у Світовій організації торгівлі. Документ передбачає, що з моменту його введення в дію ставка експортного мита на насіння соняшнику має становити 16 відсотків. А починаючи з січня 2007-го — щороку зменшуватися на 1-відсотковий пункт до значення 10 відсотків. Чому і, головне, кого цей закон не влаштовує? Треба думати й лічити.

Галина КВІТКА .

Зібрали більше, ціна — менша

Саме з такою арифметикою зіткнулися господарники Дунаєвецького району. Збиранням соняшнику селяни практично закінчують жнива. Ця культура дала непоганий врожай — у середньому господарства мають по 20 центнерів з гектара, а в окремих — і 25. Але соняшник не дуже тішить селян, адже ціна на нього із торішньої 1,3 тисячі за тонну впала до тисячі. Отож господарники не поспішають із продажем та переробкою, а здають урожай на зерносховища.

Ірина КОЗАК.

Хмельницька область.