Херсонська «Облфармація» у жителів області донедавна викликала асоціації винятково з голодуваннями, мітингами, зубодробильними розбираннями, пікетами, страйками, гучними протестними акціями, одвічно забарикадованою центральною аптекою № 3 на площі Свободи біля будинку облдержадміністрації тощо. Ледь приступивши до керівництва обласною радою, його новому голові Володимирові Демьохіну довелося вичищати чимало авгієвих стаєнь.

Однією із самих «неприбраних» вважалася «Облфармація». А це постійні перебої з ліками за пільговими цінами для сільського населення, закриті комунальні аптеки в глибинці, ненадходження коштів до обласного бюджету. Тому ліквідацію тут вибухонебезпечної ситуації було визнано однією з першочергових і найбільш болісних проблем. І миротворчу місію доручили постійній депутатській комісії з комунальної власності. Щоб раз і назавжди закрити цю болючу тему, комісія рекомендувала призначити в. о. генерального директора цієї проблемної організації Юрія Горбенка, якому ще на посаді першого заступника губернатора Херсонської області доводилося постійно брати участь у «розрулюванні» цієї ситуації. Йому слово:

«Мені у свій час, як нікому іншому, довелося повною мірою зазнати всіх «задоволень» від «Облфармації». Безвихідність ситуації полягала в тому, що, образно виражаючись, верхи не знали як, а низи не хотіли ніяк. У той же час із завзятістю, гідною кращого застосування, всі учасники цієї сумної історії звинувачували один одного у всіх смертних гріхах. Ніхто не хотів слухати жодних розумних доводів, і цій склоці, здавалося, не буде кінця. Суть же її от у чому: ще 2004 року на сесії обласної ради було прийнято нездійсненний Статут цього комунального підприємства. З одного боку, аптеки мали бути злиті в одне ціле, а з другого боку, через нестиковку законів це практично неможливо було здійснити. Оскільки для точного і скрупульозного виконання всієї процедури на 4 місяці всі ці аптеки необхідно було просто закрити. Ми ж разом з депутатською комісією і керівництвом облради знайшли рішення, що давало можливість, як говориться, і невинності дотриматися, і капітал здобути. У результаті чого на час реорганізації ні на один день не припинилася робота жодної з аптек у селах, у райцентрах, у місті. Але незважаючи на формальне злиття, усі вони одержали господарську самостійність, окремі розрахункові рахунки, за місцем перебування почали платити податки до місцевого бюджету. Одночасно зросла і відповідальність за прийняті рішення.

Але вирішивши в найкоротший термін головну конфліктоутворюючу проблему, ми з подивом виявили, що конфлікт створювався і постійно роздувався штучно. Щоб під шумок ловити рибку в мутній воді. Результати вжитих заходів не примусили себе чекати. Тільки за перший місяць нормальної роботи нам вдалося знизити закупівельні ціни медикаментів чи не на 10 %. У результаті з нами припинили співробітництво постачальники, що працювали за відкатними схемами. Коли ж почали уважно розбиратися з документацією, тільки за липень знайшли приріст боргів перед постачальниками на півмільйона гривень. А прибуток головного підприємства за той місяць склав... аж 374 гривни. Мені стало зрозуміло, що директор «бунтівної» аптеки на площі Свободи, гідна і шановна людина Тетяна Урсал, боролася винятково проти того, щоб її разом з колективом просто не зробили розмінною монетою в нечистій грі. Щодалі, то більше: якщо липневі продажі по «Облфармації» становили 725 тисяч гривень, то після введення жорсткого щоденного контролю за виторгом, уже вересневі дійшли до 1 млн. 240 тис. грн. Тобто збільшилися більш ніж у півтора рази. Тому виникає цілком закономірне питання: куди ж раніше йшли гроші комунального підприємства? Звичайно, на погашення старих боргів, що виникали в результаті реалізації відкатних схем.

Але усі жорсткі заходи, що довелося вжити, зробили свою справу і дозволили нам провести в життя основний принцип роботи комунальної фармації. Це доступність основної групи соціально необхідних ліків для всіх малозабезпечених груп населення.

Не можна не відзначити і такий волаючий факт — раніше 25 чоловік керівництва Управління знаходилися і працювали в неопалюваному приміщенні, без води і зі «зручностями» на вулиці. Службою з охорони праці експлуатація цього будинку як адміністративного була заборонена. Тому вже знайдене нове приміщення, що знаходиться в комунальній власності, у якому робиться ремонт, купуються комп’ютери й оргтехніка. Але найбільш разюче — при усуненні причини конфлікт майже миттєво вичерпався сам собою, тому що зроблено було те єдино необхідне, що дозволило прозоро і спокійно працювати. І чого всі попередні керівники зі зрозумілих причин робити ніяк не хотіли. Як бачите, для ліквідації цієї болючої точки не було потреби стільки років тероризувати стільки людей. Досить було просто навести там елементарний порядок».