Був гарний осінній день. На обійстя Петриків, що в селі Солоному Заліщицького району на Тернопільщині, я потрапила в обідню пору. І застала господарів вдома. Ще кілька хвилин — і шукай їх на городах. Мають більш як два гектари поля, є біля чого працювати. Техніки — нуль, тільки руки. Земля нині годує не лише селян, а й сільську інтелігенцію.

Усе життя Марія Василівна Петрик працювала у школі вчителькою німецької мови. Сама виховувала сина Івана. Заробила аж 360 гривень пенсії. Приблизно така само зарплата в Івана, котрий після закінчення Чортківського медичного училища фельдшерує в сусідньому селі Рожанівці. Дістається туди велосипедом, ним їздить і на виклики. Доброю порадницею молодому спеціалістові стала досвідчена завідувачка фельдшерсько-акушерського пункту Марія Іванівна Сергієнко. Про статки сільської медицини свідчить такий факт: сільрада на рік виділяє на ліки від 100 до 200 гривень. Це на 688 душ населення.

Обслуживши всі виклики, Іван поспішає допомогти мамі в полі чи бабусі по господарству. Влітку вставав о третій ночі, щоб до сьомої ранку випасти худобу, бо вдень ґедзі дошкуляли. Попри все, хлопець каже, що не проміняв би село на місто. Ніколи не думав виїжджати на заробітки за кордон, як це роблять його ровесники. А маму з бабусею на кого залишити?

І лише пізно ввечері, впоравшись з роботами, мама із сином сідають за стіл, щоб почитати улюблені газети: парламентську «Голос України» і обласну «Вільне життя». Кажуть, що обидва видання доповнюють одне одного: в «Голосі» — політика, у «Вільному» — життєві історії, поради по господарству. «Вільне життя» — то сімейна газета Петриків з давніх-давен, а до «Голосу» Іван прикипів душею, коли повернувся з армії. Спочатку купував, а це вже кілька років передплачує. Марія Василівна зазначає, що газета прогресує, і вона для себе багато корисного знаходить, окрім політики.

Кажуть, блискавка двічі в одне і те саме місце не цілить. Фортуна взагалі пані примхлива, а щоб двічі одній людині посміхнутися... Однак трапляється. Іван Петрик двічі з початку цього року отримував призи від «Голосу України». Спочатку хлопець виграв дві тисячі гривень, а невдовзі ще й гарну скляну вазу для фруктів виробництва Бережанського склозаводу. За словами Марії Василівни, гроші були дуже доречні під час жнив: мали чим за комбайн заплатити.

Зичить сім’я Петрик усім редакційним працівникам і читачам «Голосу» здоров’я. Газету обов’язково передплатять і на наступний рік: з нею легше жити. Виявляється, не лише морально, а й матеріально. Одне слово, фортуна...

Тернопільська область.