Минулого тижня населенню країни нарешті було продемонстровано довгоочікуваний айсберг комерційної оборудки між двома суб’єктами господарювання — Росукренерго» та «Укргазенерго». Йдеться про ціну на газ, який у 2007 році постачатимуть в Україну. Тринадцять з нуликом. Трейдер «Росукренерго» наступного року поставить «Укргазенерго» не менш як 55 млрд. кубічних метрів природного газу середньоазіатського походження за 130 доларів за тисячу кубів.

Що це: перемога чи програш? Дорого чи дешево? Ті політики, котрі вчора критикували як надто високу чинну ціну в 95 доларів, вважають це перемогою. Ті, хто вважав нинішню ціну своїм успіхом, — навпаки. А треті витягують із скрині просякнуту нафталіном ще одну цифру — 50 доларів і накривають нею як мокрим рядном (щоб остудилися) і перших, і других. Схоже, багато хто з наших політиків хворіють на амнезію. І мають гіпертрофовану політичну кон’юнктуру, яку посилює інстинкт самозбереження на владному олімпі.

Ясно одне: стара ціна наступного року не збереглася б. Нас втягнуто у глобальні світові процеси, і жити на своєму хуторі самі по собі ми не зможемо. Нам цього просто не дадуть. Сто тридцять доларів протримаються рік. Утім, Боже збав, можливо, й менше. У 2008 році ціна на газ буде ще вища. Хоча б тому (найпримітивніше і найочевидніше), що його запаси вичерпуються.

Між іншим, тринадцять з нуликом — це ціна за газ на кордоні з Україною. Врахуйте ПДВ, транспортні витрати, тож споживачеві доведеться викладати за 150 доларів. А ця ціна вже б’є вітчизняні підприємства хімічної та металургійної промисловості (найбільших споживачів газу) не в груди, а в пах. Доведеться нам по-сусідськи переймати досвід господарювання в Молдові, яка вже сьогодні платить 160 доларів. А загалом, у 2008 році в полі зору нам треба тримати цифру 200 — 210 доларів.

Звичайно, виставивши нам таку ціну за середньоазіатський газ, як пишуть російські ЗМІ, північний сусід висунув нам низку економічних і політичних вимог. Розцінки за транзит російського газу до Європи залишаться на рівні цього року (1,6 долара за тисячу кубів на 100 кілометрів) і будуть такими ще п’ять років. Світові розцінки — 2,4 — 3,2 долара. Україна середньоазіатський газ не зможе купувати напряму. Політичні умови, пишуть російські газети, значно радикальніші за економічні.

Особисто мене дивують три речі. Цілковита втаємниченість ділових контактів в україно-російських газових переговорах. Усе відбувається в якійсь темноті, не хочеться вживати термін «у тіні». Хоча це і велика державна політика, але, схоже, у секретаріаті Президента, сам Президент, у МЗС, у Верховній Раді про переговорний процес і деталі дізнаються з повідомлень ЗМІ.

І скільки ми ще будемо лише говорити про альтернативні джерела енергії, про перехід на нові не такі енергоємні технології, про економію і бережливість? Тільки говорити і майже нічого не робити? Росія нас батогом підхльостує до цього, а ми, як вперті осли, опираємося.