Діалог — це можливість сказати і бути почутим. Діалог між партнерами — можливість краще зрозуміти один одного, виявити проблеми, що заважають поглибленню співпраці, визначити завдання кожної із сторін у їх вирішенні. Саме за такою логікою побудований проект «Українсько-американський політичний діалог», який протягом останніх років реалізується фундацією «Україна — США» та партнерськими організаціями двох країн. Завдання проекту — спільне обговорення українськими й американськими політиками, урядовцями, представниками неурядових організацій ключових проблем у різних сферах двосторонніх відносин (внутрішня політика і державне управління; зовнішня політика і безпека; економіка, мас-медіа).

Остання сесія діалогу, яка відбулася у Вашингтоні 25—28 вересня ц. р., була особлива. Передусім тому, що на відміну від двох попередніх (у червні 2005 р. у Вашингтоні та в листопаді 2005 р. у Києві) вона проходила за умов, коли в Україні настав період політичної визначеності. Відбулися парламентські вибори, набули чинності зміни до Конституції, сформовані парламентська коаліція та уряд. Усе це дало можливість зробити дискусії максимально предметними.

Від України до складу робочої групи з питань внутрішньої політики та державного управління увійшли народні депутати В’ячеслав Коваль (співголова групи) та Ігор Шкіря, заступник керівника Головдержслужби Володимир Ткач, представник секретаріату Президента Олександр Гончарук, політолог Юрій Якименко з Центру Разумкова. Американську частину робочої групи очолював колишній посол США в Україні Вільям Грін Міллер.

Протягом кількох днів напружених дискусій, цікавих та корисних зустрічей з представниками органів законодавчої і виконавчої влади США, лобістських організацій, експертами учасники діалогу обговорювали ситуацію в Україні та проблеми порядку денного двосторонніх відносин, спільно виробляли пропозиції для української та американської сторін.

Як і на попередніх сесіях, учасники діалогу визначили серед першочергових проблеми боротьби з корупцією в органах державної влади України, реформування інституту державної служби, питання забезпечення відкритості влади, її підзвітності громадянському суспільству. Констатувалася наявність певного прогресу у вирішенні українською стороною означених проблем (а саме її, зважаючи на специфіку секції, стосувалися більшість рекомендацій попередніх сесій), однак їх актуальність залишається високою.

Предметом особливої уваги була загальнополітична ситуація в країні, стосунки між різними гілками та інститутами влади, між владою й опозицією. У виступах деяких учасників з американської сторони було помітне певне розчарування нездатністю «помаранчевих» сил утримати владу після виборів 2004 р. Однак переважала думка, що останні парламентські вибори, процес формування коаліції та уряду є наочним свідченням того, що Україна послідовно рухається шляхом утвердження не декларативної, а реальної демократії.

Під цим кутом зору учасники діалогу сприйняли Універсал національної єдності, який, на їхню думку, має стати «довготерміновим документом і не повинен пов’язуватися лише зі створенням коаліції у Верховній Раді України у 2006 р.». Особливий наголос робився на тому, що в демократичному суспільстві політичні сили мають дотримуватися досягнутих домовленостей, тому ігнорування положень Універсалу є неприпустимим.

Спираючись на положення Універсалу, учасники діалогу закликали Верховну Раду України прискорити розгляд і прийняття законів «Про Кабінет Міністрів України», «Про державну службу», «Про парламентську опозицію», Кодексу доброчесної поведінки державних службовців, антикорупційних законів, внесених Президентом України.

Оскільки головною проблемою у сфері внутрішньої політики та державного управління була і залишається корупція, то основний масив рекомендацій стосується саме цієї сфери. Зокрема, наголошується на необхідності практичної реалізації Кабінетом Міністрів України Концепції боротьби з корупцією «На шляху до доброчесності», затвердженої відповідним Указом Президента.

Низка рекомендацій передбачає запровадження конкретних механізмів запобігання та протидії корупції в органах державної влади, апробованих міжнародним, зокрема американським, досвідом. Наприклад: законодавче закріплення не лише обов’язкового декларування фінансового та майнового стану вищими посадовцями, а й обов’язкового здійснення перевірок поданих відомостей відповідними органами; запровадження такої форми декларацій, яка давала б можливість оцінити реальний фінансовий і майновий стан посадових осіб; щорічне оприлюднення декларацій посадових осіб на офіційних інтернет-сайтах відповідних органів влади, надання їх на запити ЗМІ та окремих громадян; продовження роботи зі створення спеціального антикорупційного органу, політично нейтрального та незалежного від впливу інших органів влади; здійснення контролю за доходами та видатками вищих посадовців протягом п’яти років після їх звільнення з державної служби.

Можливо, під впливом виборчої кампанії-2006, процесів формування коаліції та уряду на порядку денному діалогу постала тема політичної корупції. З дискусій з американськими партнерами стало очевидним, що їх набагато більше, ніж наших співвітчизників, шокує інформація про купівлю-продаж місць у виборчих списках політичних партій і блоків, практика голосування у Верховній Раді за відсутніх депутатів, «заохочення» до «правильних» голосувань та зміни політичних позицій тощо. Тому низка рекомендацій стосується безпосередньо діяльності українського парламенту та народних депутатів.

Зокрема, учасники діалогу пропонують запровадити відповідальність народних депутатів за порушення статті Конституції України, яка передбачає особисте голосування, та забезпечити технічні умови, які унеможливлювали б голосування за інших осіб. Пропонується розробити та прийняти як закон Кодекс депутатської етики, який би відповідав завданням реального відокремлення депутатської діяльності від бізнес-інтересів (відповідні кодекси існують в обох палатах Конгресу США, за їх дотриманням стежать спеціальні комітети). Ефективним засобом контролю за дотриманням етичних норм вбачається запровадження рівного представництва у Комітеті з питань регламенту депутатів від більшості та від опозиції. А для забезпечення більшої відкритості діяльності депутатів перед виборцями пропонується оприлюднювати їх декларації про фінансовий і майновий стан після обрання і щорічно під час депутатської діяльності на офіційному сайті Верховної Ради та в газеті «Голос України».

Низка пропозицій спрямована на унеможливлення «тіньового» фінансування виборчих кампаній політичних партій і блоків. Тут так само корисним може бути досвід США, коли в період виборчої кампанії на спеціальних інтернет-сайтах можна простежити щоденні надходження до виборчих фондів кандидатів та їх джерела.

Під час зустрічей українські й американські учасники наголошували на необхідності поєднання зусиль влади і громадянського суспільства України у вирішенні таких стратегічних проблем, як консолідація суспільства і подолання міжрегіональних суперечностей, формування та реалізація державної політики, створення ефективного громадського контролю над діяльністю владних структур.

Від американської сторони учасники діалогу очікують продовження надання технічної та іншої допомоги Україні у справі боротьби з корупцією, зокрема, при створенні спеціального державного антикорупційного органу, використання досвіду у підготовці державних службовців та підвищенні їх кваліфікації, посилення підтримки інститутів громадянського суспільства, неурядових аналітичних центрів. Особливий акцент було зроблено на необхідності активізації роботи з реалізації Угоди про співпрацю між Верховною Радою України і Конгресом США.

Отже, діалог відбувся. Вирішення означених в ньому проблем має послугувати розвитку українсько-американських відносин, але головна мета діалогу — покращання ситуації в самій Україні. Зрозуміло, що реалізація вироблених рекомендацій потребує тривалої і різнопланової роботи різних гілок і органів влади, залучення до цього процесу фахівців, експертів у відповідних галузях. Але головною умовою досягнення успіху є наявність політичної волі і наше бажання рухатися до світових демократичних стандартів.

В’ячеслав КОВАЛЬ,заступник голови фракції «Наша Україна»;Юрій ЯКИМЕНКО,директор політико-правових програм Центру Разумкова.