Це виклик суспІльству

Як жоден інший документ, проект закону про бюджет розкриває реальні наміри та кроки уряду в соціально-економічній сфері, засвідчує дійсну спрямованість його політики. У цьому плані поданий Кабінетом Міністрів України проект закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» є таким радикальним, що запропоновані ним положення можна охарактеризувати не інакше, як виклики суспільству.

1. Зменшення рівня акумулювання коштів до державного бюджету.

Доходи державного бюджету на 2007 рік визначено у сумі 140,29 млрд. грн., що на 14,5 млрд. грн., або 11,5% більше обсягу доходів, затверджених на 2006 рік. Це найнижчий показник приросту за останні роки:

Приріст 2004 2005 2006 2007

до поперед- (факт) (факт) (затверджено) (проект)

нього року млрд. грн. +17, 629 +34, 992 +20, 457 +14,505 % +33,4 +49,7 +19,4 +11,5

Отже, якщо за 2005 рік були подвоєні обсяги абсолютного приросту доходів порівняно з 2004 роком, на 2006 рік затверджено зниження суми приросту доходів на 14,5 млрд. грн., то на 2007 рік пропонується знизити цей приріст ще на 6 млрд. грн. Тим самим на 2007 рік запланований приріст доходів державного бюджету майже у 2,5 разу менший за той, якого було досягнуто за 2005 рік. Таке скорочення пропонується на тлі амбітних планів збільшення рівня приросту ВВП у 2007 році на 6,7% проти 5,8%, очікуваних у поточному році, та 2,6% реального приросту, досягнутого за 2005 рік. Тим самим декларується істотне (на 4,2%) зниження рівня перерозподілу ВВП через бюджет у 2007 році. Однак жодних об’єктивних підстав для такого зниження у проекті бюджету немає: скорочення надходжень до бюджету в умовах збільшення приросту ВВП можливе за умови зниження ставок податків, зборів та обов’язкових платежів, що не передбачено. Власне, скорочуються лише ставки збору з купівлі-продажу валюти (з 1,3% до 1%), але це призводить до втрат близько 0,6 млрд. грн. не державного бюджету, а Пенсійного фонду. Тому напрошується висновок: у 2007 році уряд не збирається належним чином збирати податки та справляти інші обов’язкові платежі.

2. Зменшення навантаження на великий бізнес та підвищення податкового тиску на громадян, малий і середній бізнес.

На 2007 рік заплановано збільшення обсягу доходів державного бюджету за 16 параметрами. На особливу увагу заслуговують ті з них, які свідчать про збільшення податкового тиску. Ставка податку на доходи фізичних осіб з 1 січня 2007 року підвищується з 13% до 15%. У 1,63 разу збільшується рентна плата за природний газ власного видобутку, що спричинить подальше підвищення відповідних цін та тарифів для населення. Планується запровадити оподаткування спадщини, податок на майно, нерухомість та операції з нею. Уряд пропонує скасувати спрощену систему оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності, залишаючи її лише для фізичних осіб.

Спрямованість політики стосовно великого бізнесу прямо протилежна:

 зменшена частка відрахування частини прибутку державних підприємств до бюджету з 50% до 15%, що зумовить втрату бюджетом 2,254 млрд. грн.;

 заплановане скорочення надходжень податку на прибуток підприємств на 1,2 млрд. грн.;

 надходження рентної плати за транзитне транспортування природного газу (персональний платіж НАК «Нафтогаз України») зменшено на 496 млн. грн.

Оскільки надання зазначених «послаблень» нормативно не врегульовується, то це відкриває чиновникам від уряду широке поле для «вибіркового» підходу до платників податків.

Ключове «послаблення» передбачено статтею 9 законопроекту — поновлення податкових пільг суб’єктам підприємницької діяльності, що діють «на територіях спеціальних (вільних) економічних зон та територіях пріоритетного розвитку», скасованих у 2005 році урядом Ю. Тимошенко. Лише за 2004 рік Мінекономіки оцінює втрати бюджету від функціонування СЕЗ та ТПР у 4,7 млрд. грн.

Промовистим свідченням прагнення уряду перевести систему адміністрування податків у «ручний режим» є пункт 73 статті 76 законопроекту. Нею уряд, який пропагує бюджет-2007 як «інноваційно та інвестиційно спрямований», зупиняє норму з надання інвестиційного податкового кредиту згідно з підпунктом 1.11.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, для всіх — зупиняє, а згідно зі статтею 9 для суб’єктів СЕЗ та ТПР, «зареєстрованих Міністерством економіки України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України», — надає.

3. Розбалансування місцевих бюджетів.

Хоча ці бюджети затверджуються органами місцевого самоврядування, їх реальні параметри визначаються під час затвердження державного бюджету, який встановлює суми субсидій та дотацій на виконання державних повноважень, делегованих місцевим бюджетам. У розрахунок обсягів дотацій та субвенцій уряд заклав для місцевих бюджетів показники приросту доходів утричі більші, ніж для державного бюджету, — 33,4%. Це дало змогу державному бюджету істотно «зекономити» на міжбюджетних трансфертах і водночас повністю розбалансувало місцеві бюджети. Для них, зокрема, дотація на підвищення цін та тарифів на енергоносії передбачена у сумі лише 695 млн. грн., тоді як, виходячи з частки відповідних витрат у видатках місцевих бюджетів (10%), потреба становить понад 5 млрд. грн. Загальний дефіцит місцевих бюджетів згідно з параметрами законопроекту оцінюється в 9 млрд. грн.

Картину доповнює зниження прозорості державного бюджету: залишивши нерозподіленими субвенції місцевим бюджетам, уряд має можливість у «ручному режимі» розподілити їх між регіонами, керуючись, наприклад, принципом політичної лояльності.

4. Антисоціальна спрямованість.

Курс на приріст доходів великого капіталу неминуче призводить до скорочення спрямування ресурсів на особисте споживання громадян — оплату праці:

2005 2006 2007

(факт) (очік.) (проект)

Приріст фонду заробітної 33,7 26,0 19,4 плати, % до попереднього року

Приріст середньомісячної 217 228 199 зарплати, грн.

Приріст мінімальної зарплати, грн. 88 66 47

На 2007 рік уряд запланував приріст фонду заробітної плати робітників, службовців, військових, працівників малих підприємств та галузі сільського господарства на рівні, нижчому від досягнутого за підсумками 2005 року (31,1 млрд. грн. проти 32 млрд. грн.). Це призводить до:

 різкого (в 1,7 разу) зниження темпів приросту фонду заробітної плати;

 планування на 2007 рік абсолютного приросту середньомісячної заробітної плати на рівні, нижчому досягнутого у 2005 році (199 грн. проти 217 грн.);

 планування дворазового зниження приросту мінімальної середньомісячної зарплати.

У перших шеренгах «жертв» такої політики — працівники бюджетної сфери. У додатку 3 до проекту закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» видатки споживання скорочено на 2,6%, у тому числі частка фонду заробітної плати — на 0,7%. Темпи зростання середньомісячної заробітної плати бюджетників у півтора разу нижчі за середні по Україні. Тому на зміну тенденції її наближення до середньої в економіці, що була досягнута за підсумками 2005 року, знову всупереч чинному законодавству збільшується розрив між рівнем зарплати працівників бюджетної сфери та середньої заробітної плати в економіці України. Уряд відмовляється від виконання Закону «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів», скорочуючи виплату цієї заборгованості на 407,88 млн. грн.

Політика скорочення торкається не лише заробітної плати. В адресованому Голові Верховної Ради України листі від 6 жовтня 2006 року № 1-1/1034 Президент України зауважує: «Викликає занепокоєння послаблення у проекті бюджету позицій соціальної політики, зокрема зменшення видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення (на 13,3%)».

Економія задля введення в дію «інноваційно-інвестиційної моделі розвитку» торкається інтересів усіх верств суспільства: від депутатів, державних службовців, суддів, прокурорів, освітян, медиків, правоохоронців, військовослужбовців, працівників сільського господарства, пенсіонерів, інвалідів, ветеранів і дітей війни до породіль, сімей з дітьми, тимчасово непрацездатних та безробітних. Наслідки окремих із запропонованих новацій можуть бути просто вражаючі для їх ініціаторів. Так, обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам на рівні не вище двох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (на сьогодні це — 780 грн.) для окремих сфер суспільного життя (зокрема, освіти та охорони здоров’я) загрожує втратою найкваліфікованіших працівників.

Запропонована бюджетна політика у сфері оплати праці, соціального захисту та соціального забезпечення порушує статтю 22 Конституції України, яка забороняє звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Однак про дійсні масштаби такого порушення можна судити з оптимістичного прогнозу стосовно зниження рівня інфляції в 2007 році до 7,5% (проти 10%, очікуваних у поточному році). І це в умовах факту багаторазового зростання цін на енергоносії і тарифів на комунальні послуги для населення та очікуваного з 1 січня підвищення ціни на імпортований природний газ з 95 до 130 доларів США. Якщо ж прогноз інфляції виявиться надто «оптимістичним», то й про прогнозоване підвищення реальних доходів громадян на 7,9% годі й казати. Ймовірнішим видається зниження реальних доходів населення у 2007 році.

5. Підвищення рівня зубожіння народу.

Після досягнутого протягом 2005 року зниження на 10,3% в Україні знову прогресує тенденція приросту кількості громадян, що проживають за межею бідності: частка населення із середньодушовими сукупними витратами на місяць нижче прожиткового мінімуму з 55,3% у 2005 році зростає до 60% у поточному році та, відповідно до проекту бюджету, підвищується до 67% у 2007 році.

6. Збільшення рівня експлуатації трудящих.

Прямим наслідком запропонованого проектом бюджету перерозподілу фінансових ресурсів на 2007 рік виступає падіння частки заробітної плати у складі ВВП на 4% порівняно з 2005 роком (43% проти 47%). Відповідно зростає частка доходів тих категорій громадян, які привласнюють прибутки.

Отже, у 2007 рік Україні належить пройти черговий етап підвищення рівня експлуатації робітників і службовців. Це ще більше віддаляє нас від країн ЄС, у яких частка заробітної плати в ВВП у середньому становить 65%.

7. Збільшення повноважень уряду.

У проекті закону закладено норми, які далекі від його призначення як головного фінансового плану країни і відображають суто політичні прагнення його розробників. Окрім адміністрування податків, уряд прагне перейти до «ручного управління» видатками бюджету.

Статтею 40 встановлюється, що «порядок надання пільг, компенсацій, гарантій (державних (соціальних) гарантій), соціальних допомог, допомог сім’ям з дітьми та інших соціальних виплат та визначення їх розміру встановлюється Кабінетом Міністрів України». В таких умовах втрачає сенс сама законотворча діяльність Верховної Ради України: навіщо приймати закони, спрямовані на соціальний захист населення, якщо «порядок» та «розмір» таких виплат визначатиме уряд? Аналогічні норми містить стаття 114 та деякі інші статті законопроекту.

Окрім Верховної Ради, «перепадає» й Президенту України: п. 50 статті 76 він позбавляється закріпленого законом права затверджувати посадові оклади і надбавки прокурорам та слідчим прокуратури, а п. 55 цієї статті — встановлювати форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців СБУ.

Відвертою спробою взяття під контроль діяльність місцевих державних адміністрацій виступає передбачений додатком 3 перехід до фінансування витрат на їх утримання (1,6 млрд. грн.) через секретаріат Кабінету Міністрів.

Отже, уряд використовує проект закону про бюджет як інструмент перерозподілу владних повноважень на свою користь.

8. Планування незаконних непродуктивних витрат.

Є в законопроекті й відверто лобістські норми. До того ж уряд не зупиняється перед прямим порушенням Бюджетного кодексу, закладаючи фінансування видатків, які не визначені законодавством:

 60 млн. грн. на засновницький внесок до статутного фонду аграрного банку (стаття 89);

 200 млн. на створення недержавного пенсійного фонду працівників бюджетних установ (стаття 128);

 20 млн. на створення фонду державного соціального медичного страхування (стаття 141).

Крім того, 3 млрд. грн. згідно зі статтею 89 спрямовуються у стабілізаційний фонд, утворення якого законодавством не передбачено.

Зазначені положення, як мозаїка, складають загальну картину спрямованості урядової політики. Вона підпорядковується інтересам олігархічного капіталу, представники якого окупували виконавчу владу. А народу пропонується «затягнути паски» заради світлого майбутнього: сьогодні поділитись своїми доходами з великим бізнесом, який, наразі, вирішив попрацювати на себе, а не на суспільство, обіцяючи трудівникам добробут у майбутньому. Уряд переходить до політики «замороження» заробітної плати.

Така спрямованість політики безпосередньо суперечить Конституції України, програмі Президента України «10 кроків назустріч людям» та передвиборним обіцянкам усіх без винятку політичних сил, які представлені у Верховній Раді України. Не дивно, що до проекту бюджету на 2007 рік була подана рекордна кількість пропозицій від фракцій, комітетів та окремих народних депутатів. Однак найістотніші з них, які визначають саму спрямованість бюджетної політики, відхилені рішенням Комітету з питань бюджету, більшість в якому з перевищенням квоти представників від фракції Партії регіонів належить провладній коаліції. До того ж відхилені відповідні пропозиції і від опозиції, і від представників коаліції. Зокрема, це стосується пропозицій БЮТ та комуністів стосовно істотного підвищення мінімальної заробітної плати, підтриманої соціалістами пропозиції БЮТ з недопущення відродження СЕЗ та ТПР тощо.

Тому прийняття бюджету в першому читанні буде своєрідним тестом для політичної еліти держави: голосування в цілому за підготовлені Комітетом з питань бюджету висновки та пропозиції до проекту закону про державний бюджет на 2007 рік замість постатейного голосування засвідчить відсутність у Верховній Раді України політичних сил, які сповідують комуністичну та соціалістичну ідеї.

Микола СИВУЛЬСЬКИЙ,народний депутат України, фракція «Блок Юлії Тимошенко».