Менше сієш — більше не збереш
Офіційна Хмельниччина особливої тривоги з приводу цьогорічних жнив і урожаю не виявляє. Мовляв, хліб є, жнива пройшли без особливого галасу, і навіть борг із заробітної плати в аграрній галузі почав потроху зменшуватися. Проте для області зернові вже давно перестали бути джерелом високих доходів, стабільності і благополуччя. А цьогорічні показники взагалі упали нижче за всілякі мінімальні планки.
Очевидно, що традиційних для краю півтора мільйона тонн зернових не дочекатися. До кінця вересня нарешті дотягнули до мільйона. І пізні жнива, і невисоку середню врожайність у 22 центнери з гектара вже встигли пояснити примхами погоди. Справді, і холодна весна, і посушливе літо, і дощова осінь — усе це було. Та було й інше.
Площа збирання зернових становила лише 460 тисяч гектарів — майже на 60 тисяч менше, ніж торік. Отож і виходить: територія практично трьох районів узагалі випала із зернового клину, що навряд чи поясниш тільки погодними умовами. Зумів же, приміром, Волочиський район відвести під зернові майже 44 тисячі гектарів. Та й посилання на те, що негода знизила врожайність, теж можна сприймати доволі критично. Адже у чемеровецьких та теофіпольських хліборобів вона змогла сягнути 26 центнерів з гектара за тих самих умов, що і в новоушицьких, де навіть по 19 не зібрали.
Збираючи менший врожай, звісно, важко платити людям більше. І справді, якщо торік у рахунок оплати праці у вересні було видано збіжжя понад 35 тисяч тонн, то нині лише близько 23. Різниця у грошовому виразі — понад п’ять мільйонів гривень. Потішити аграріїв може хіба що нинішня ціна на збіжжя — навіть на фуражне зерно вона підтягується до 700 гривень за тонну. Непогано продається і пивоварний ячмінь. Ті ж, хто має пшеницю вищих класів, взагалі не поспішають із торгами — чекають на подальше подорожчання. І все було б добре, якби комори справді тріщали від урожаю.
Втім, в області, схоже, цілком задоволені тим, що є, до нових висот особливо не рвуться. Цієї осені скромно запланували зорати на зяб 475 тисяч гектарів. Але досі це тільки плани. Зрозуміло, пізні жнива — пізня й оранка. А потім погода не захоче чекати, отож дивись, знову недобір можна пояснювати несприятливими кліматичними умовами.
Ірина КОЗАК.
Мінімальні ціни зросли максимально
Міністерство агрополітики підвищило мінімальну і максимальну ціни на пшеницю четвертого класу. З 31 жовтня таке зерно закуповуватимуть у сільгоспвиробників у державні засіки за ціною 650 — 720 гривень за тонну, включаючи ПДВ. Спочатку вона задавалася в інтервалі 610 — 680 гривень за тонну.
Аграрне відомство свій крок пояснює складною ситуацією на хлібному ринку України, що склалася під впливом певних об’єктивних чинників. Зокрема, зниженням обсягів світового виробництва продовольчого зерна. На думку чиновників, цей захід має сприяти формуванню Аграрним фондом потрібних у державі хлібних запасів. Хоча варто зазначити, Аграрний фонд — не Держкомрезерв. Він створювався з метою врегулювання в країні цін на продовольство. Якщо вони опускаються нижче визначеного рівня — фонд повинен активно купувати зерно, а коли спостерігається неконтрольоване зростання — виступати могутнім гравцем ринку як продавець.
Таке рішення МінАП аж ніяк не узгоджується з ще недавно оприлюдненими заявами. У серпні міністр агрополітики Ю. Мельник упевнено проголошував, що міністерство не має наміру переглядати мінімальні закупівельні ціни на зерно врожаю нинішнього року, бо їхній рівень дає можливість забезпечити рентабельність зернових не нижче, ніж 40 відсотків.
Водночас підвищення мінімальної ціни може стати приводом для пекарів і далі піднімати вартість своєї продукції. Мотив — ціни на хліб залежать від цін на зерно. Хоча багато експертів сьогодні не бачать причин для подорожчання короваю. Неврожайного 2003-го хлібокомбінати платили за зерно по двісті доларів і більше, а буханець у магазині коштував не дорожче, ніж тепер.
Галина КВІТКА.
