Шістнадцятирічну ученицю Рівненського природничо-математичного ліцею «Елітар», іменну стипендіатку міського голови Рівного Віктора Чайки Лесю Карпюк Державний департамент інтелектуальної власності оголосив наймолодшим «запатентованим» винахідником України. Вона та її колеги по науковій співпраці з Рівненського міського центру творчості учнівської молоді — автори чотирьох унікальних проектів, які стали справжніми відкриттями не тільки в Україні, але й за рубежем.

Стрибай хоч із хмарочоса

Юний вундеркінд Леся Карпюк у Державний департамент інтелектуальної власності представила свої винаходи — пристрої для евакуації людей з висотних споруд та для сповільненого падіння тіл при евакуації з багатоповерхових будинків. Один з них придатний для зовнішнього, а інший — для внутрішнього будинкового використання.

— Обидва задумані у формі вертикального стовбура, всередині якого розміщені еластичні камери. Ці камери спрацьовують як парашути, сповільнюючи падіння людини. Таким чином потерпілий, евакуюючись при пожежі чи іншому нещасному випадку за допомогою подібного пристрою-шахти, приземляється без пошкоджень, спустившись, приміром, навіть із такої висоти, яка була у двох сумнозвісних американських хмарочосів світового торгового центру, — розповідає юна винахідниця.

Іншу цікаву інженерну конструкцію Леся Карпюк представила для екологічного використання, конкретніше, для очистки водоймищ. Це своєрідна плавальна платформа, виготовлена з автомобільних шин, розміщених у воді вертикально. Вона встановлюється у точках надходження забрудненої води або у зонах із підвищеною концентрацією шкідливих речовин. Очищення води відбувається біологічно. Тобто, у межі та поза межі автошин поміщується коренева система повітряно-водяних рослин. У сприятливому повітряно-циркулятивному просторі посадковий матеріал швидко дає нові пагінці, платформа відповідно обростає фільтруючою зеленню. У процесі експлуатації формується біологічна плівка біоценозу, під час контакту з якою вода додатково очищається шляхом біологічного окислення мікроорганізмами. Характерно, що експлуатувати вищезгадану платформу можна десять років. При цьому щодоби вона очищатиме не менше 40 кубічних метрів водяної маси.

Талант у спадок

А першим «вагомим» винаходом, над котрим Леся Карпюк працювала разом з іншими членами гуртка енергозбереження та енергозабезпечення Рівненського міського центру творчості учнівської молоді під керівництвом наставника Ярослава Борового, стала біогазова установка, яка працює на органічних добривах. Відповідно виділений метан використовується на різні побутові потреби — найбільше на опалення приміщень та приготування їжі. Особливо придатна ця установка для фермерських господарств, де звичайний гній дасть змогу повністю відмовитися від використання природного газу. Такого недешевого у наш час. Або ж від деяких видів пально-мастильних матеріалів, що теж мають нахил до постійного подорожчання. Натомість біогазова установка для фермера, котрий, приміром, утримує по 50 голів корів та свиней, даватиме таку ж теплову віддачу, як від 176 літрів мазуту або ж 1750 кіловат-годин електроенергії. Отже, ефективність та вигода більш ніж очевидні.

Про це, зокрема, заявили зарубіжні академіки на міжнародному форумі з енергозбереження в Анкарі, де Леся Карпюк брала участь як переможець Всеукраїнського конкурсу юних винахідників та раціоналізаторів. З Туреччини дівчина також повернулася з почесним дипломом лауреата.

— Порив до винахідництва у Лесі почав проявлятися ще з дитинства, — зізнається її мама Тамара Арсентіївна, котра працює інженером-програмістом у Національному університеті водного господарства та природокористування. — Зачиниться у кімнаті, просить протягом кількох годин її не турбувати, а потім несподівано виносить на показ нам із чоловіком змайстрованого самотужки «конструктора» і каже: «Давайте його комусь подаруємо». А «конструктор» справді оригінальний...

Зрештою, дивуватися тут нічому, бо інженерною думкою, образно кажучи, наповнена вся оселя Карпюків. А генератором цієї думки є глава сімейства Анатолій Карпюк, доцент Національного університету водного господарства та природокористування. Він і став першим учителем, а заодно рецензентом доччиних винахідницьких напрацювань.

— Моє головне завдання — не заважати Лесі у її творчому пориві, — каже Анатолій Андрійович. — Натомість у «розрахунковій» частині, тобто, коли варто, щоб усі розрахунки відповідали реаліям, у нас часто точаться дискусії. І я радий, коли мої аргументи стають підмогою. А ще більш радий, коли Леся доводить свою правоту.

Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.

Рівне.