Відповідно до вимог пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України. Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Тобто, ніякими нормативно-правовими актами, крім законів України, не може встановлюватись, змінюватись або скасовуватись право громадян на приватизацію житла.

Чинна редакція Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не передбачає жодних обмежень у часі щодо реалізації громадянами їхнього права на приватизацію займаного ними житла з державного житлового фонду в розмірах та в порядку, встановленому цим законом.

Проте для попередження будь-яких непорозумінь чи некоректних тлумачень цих питань у процесі практичного застосування зазначеного закону у проекті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (реєстраційний № 2218 від 26.09.2006 р., внесений народними депутатами України А. Кожемякіним, Л. Кириченко, І. Антипенко) передбачається, зокрема, в пункті 5 статті 5 закону зазначити, що «реалізація права громадянина на приватизацію житла з державного житлового фонду не може бути обмежена в часі».

З жовтня ц. р. Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради України з питань приватизації на своєму засіданні прийняла рішення рекомендувати Верховній Раді прийняти цей законопроект у першому читанні з наступним доопрацюванням.

Андрій Кожемякін,Голова Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації.