Після багаторічних узгоджень між країнами-сусідами — Румунією та Україною — 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження про відкриття міжнародного пункту пропуску через державний кордон у Ренійському районі Одеської області. Йдеться про угоду у формі обміну нотами між урядами двох країн про організацію поромного, вантажного і пасажирського сполучення між населеними пунктами Орлівка (Україна) та Ісакча (Румунія).

15 років тому морський торговельний порт «Ізмаїл» намагався налагодити поромне сполучення з містом Тулча (Румунія). Від цієї ідеї через її фінансову складову і довжину (йшлося про будівництво 32 кілометрів інфраструктури) довелося відмовитися. Другий варіант поромної переправи Орлівка—Ісакча виявився економічно привабливішим. По-перше, ширина Дунаю в цьому місці лише кілометр. По-друге, і з румунського, і з українського берега вже існували обладнані з’їзди до річки. Міжнародні експерти одностайні в думці — пором через Дунай не в образному, а в буквальному значенні може стати першим проектом співробітництва України та Євросоюзу. Головна цінність майбутньої переправи — організація довгоочікуваного прямого транспортного сполучення між Україною та Південною Європою.

— Незважаючи на те, що Україна на Дунаї має майже двісті кілометрів спільного кордону з Євросоюзом, яким сьогодні є Румунія, на цій ділянці немає жодного транспортного переходу — ні мосту, ні переправи. І сьогодні є два шляхи для того, щоб потрапити з нашої країни до Південної Європи, точніше, до Румунії: через Чернівецьку область або через Молдову, у деяких випадках — через Наддністрянщину, що додає додаткових ризиків, — зазначає Юрій Димчогло, генеральний директор ТОВ «Поромний комплекс Орлівка», компанії-інвестора проекту.

Сьогодні Молдова заробляє мільйони євро на транспортних зборах. Адже через її територію транзитом щорічно прямують майже 170 тисяч одиниць транспорту з України до Європи, третина якого — вантажний.

Поромна переправа через Дунай стане потужним чинником регіонального розвитку. Тулчанський повіт у Румунії, як і українське Придунав’я —значною мірою депресивні райони. І спільний міжнародний економічний проект спроможний «пожвавити» обидві ці території. По-перше, це робочі місця, по-друге — додаткова інфраструктура, тобто готелі, кемпінги, паркінги, сфера харчування. І не тільки біля Орлівки, а й уздовж усього маршруту транспортного потоку — від Білгорода-Дністровсого до Ізмаїла та Рені.

Дорога, без якої нам не жити

Вирішальне слово в реалізації перспективного інвестиційного проекту за нашою країною. І слово це називається «дорога». Автотраса Одеса—Рені, а це 81 кілометр, сьогодні існує хіба що на картах. Розбиту ділянку місцевості з величезними зусиллями долають великовантажні автомобілі. А з випаданням опадів тільки безстрашні водії ризикують їхати цією автотрасою. Інвестори поромного комплексу, розуміючи масштабність такого заходу й можливості нинішнього бюджету, все-таки сподіваються, що коли міжнародний транспортний і вантажний потік «позначиться» територією України, розв’язати це питання буде легше — якщо не за державні гроші, то за кошти Євросоюзу.

Поки що виходу немає. Траса місцями вже зруйнована, а питання фінансування реконструкції ніяк не просунулося за останні п’ять років.

У 2012 році Міністерство інфраструктури України заявляло, що вартість будівництва цієї ділянки дороги перевищує 3 мільярди гривень. Державний бюджет, звичайно, не «потягне» такі витрати. У листопаді 2013-го ключовою умовою залучення інвестицій у цей проект було названо зміну маршруту міжнародного транспортного автомобільного коридору з Європи через Україну до Азії.

Кілька років тому зусиллями румунського уряду, що діяв у співробітництві з молдовськими партнерами, у міжурядових документах було закріплено варіант частини коридору у форматі Бухарест—Кишинів—Одеса. На думку української сторони, це не відповідає потребам перевізників, тому що змушує їх робити зайвий «гак» через столицю Молдови (не кажучи вже про те, що залишає осторонь від уваги бізнесу трасу Одеса—Рені). У разі повернення в міжнародні угоди формату Бухарест—Рені—Одеса, на думку української влади, залучити концесійні кошти буде значно легше. Принаймні відтоді питання реконструкції траси у бік вирішення не просунулося.

Ями у вигляді розбитої автотраси Одеса—Рені не зникли. Проте поромний комплекс в Орлівці побудують. Паралельно його буде споруджено і в Ісакчі.

Як розповів Юрій Димчогло, досягнуто угоди з румунською компанією «МБС-Інвест» про синхронний початок і закінчення робіт з будівництва переправи. Уже готовий робочий проект комплексу в Орлівці, до якого входять, зокрема, адміністративне і службове приміщення, пункт пропуску через кордон, приміщення для поглибленого огляду, парковка і вертолітний майданчик, готель і кафе. Гідротехнічна частина проекту, серед іншого, передбачає зведення двох причалів.

На початку 2014 року ТОВ «Поромний комплекс Орлівка» підписало меморандум з Одеською облдержадміністрацією про те, що інвестор за свої кошти будує інфраструктуру, необхідну для організації міжнародного пункту пропуску, і передає державі безплатно або за символічну ціну в одну гривню (надалі ТОВ буде оператором комплексу, тому що одержало земельну ділянку в оренду на 49 років). Вартість усіх підготовчих і будівельних робіт становить майже 5,5 млн. євро.

А почнуться вони, за прогнозами Ю. Димчогло, навесні 2015 року -на той час мають завершитися всі технічні процедури, пов’язані з відведенням землі й державною експертизою проекту. Поромний комплекс із гідротехнічними спорудами і міжнародним пунктом пропуску буде побудовано наприкінці року, у крайньому разі — до весни 2016-го, якщо непередбачені затримки відтермінують закінчення робіт.

Що стосується функціонування майбутньої переправи, то, за словами гендиректора компанії, поромів буде два — і вони ходитимуть щопівгодини. Час подолання відстані — десять хвилин. Пором зможе прийняти на борт понад 40 транспортних засобів. «Пропускна спроможність комплексу становитиме тисячу одиниць транспорту на добу, тобто при роботі в режимі «10 годин на день» ми удвічі перекриваємо наявний транзитний потік у 170 тисяч автомобілів, — зазначає Юрій Димчогло. — При цьому в нас є значні можливості для зростання: ми можемо задіяти другий причал і запустити ще один пором, а також вийти на цілодобовий режим роботи».

Переправа через Дунай замикає міжнародну трасу Е87 — це альтернативний, швидкий і більш дешевий варіант будівництву в цьому місці мосту.

За підрахунками європейських експертів, міст через Дунай завдовжки майже 1300 метрів будуватиметься не менш як чотири роки і коштуватиме понад 400 мільйонів євро. А переправа, запевнив депутат, обійдеться значно дешевше й може бути побудована за півроку. Автомобілі, що їдуть із півдня України, заощаджуватимуть до 20 літрів палива і до чотирьох годин часу, які сьогодні витрачають на проходження українського, потім двох молдовських і румунського кордону.

 

Одеська область.

Фото надано автором.

Нерегулярні перевезення через Дунай. Поромна переправа.

Генеральний директор ТОВ «Поромний комплекс Орлівка», компанії-інвестора проекту, Юрій Димчогло.