У Львові триває Міжнародний науковий конгрес «Іван Франко: дух, наука, думка, воля»

Насамперед — неліричний відступ. Численні імпрези, урочистості, конференції, присвячені круглій даті Франка, мають одну спільну прикмету: вони розпочинаються і завершуються... каяттям. Учені мужі, посадовці, політики визнають (звісно, від імені широкого загалу), що ми... не знаємо Франка. Геній залишив нам понад сто томів своїх творів, є що читати, досліджувати, видавати, але... Каяття прозвучало і цього разу. Щоправда, в унісон із нотками благородного гніву у виступі Івана Вакарчука, ректора Львівського національного університету імені Івана Франка. Вітаючи учасників і гостей конгресу, він заторкнув болісний нерв сьогодення, а саме: після 15 років незалежності ми стоїмо перед загрозою втрати національної ідентичності.

Якщо каяття справді свідоме і щире, воно не обмежується констатацією невігластва, а спонукає «лупати скалу» знань, наукових досліджень, що й роблять в університеті, котрий давно і заслужено називають «Франковою кузнею». Доповідь доктора філологічних наук, заслуженого професора університету Івана Денисюка «Іван Франко — речник національної ідеї» — то занурення до витоків і глибин українськості водночас із проекцією в нинішні суспільно-політичні реалії. Така «проекція» притаманна багатьом виступам, які прозвучали під час конгресу і були присвячені поетові, прозаїкові, журналістові, літературному критикові, перекладачеві, філософу, економісту, психологу, політику (перелік можна продовжувати).

Одним із численних псевдонімів Франка був такий: Іван Живий. Звучить як натяк: ідеї і праці Франка на диво животворящі. А його служіння національній ідеї —приклад для багатьох поколінь. І не просто приклад, а своєрідне «керівництво до дії». Син коваля, що став світочем науки, спонукає шукати таланти в глибинці, зокрема, у сільських школах, відтак підтримувати і розвивати їх. Уже багато років поспіль ця програма є своєрідною домінантою навчального процесу у «Франковій кузні».

Університет узяв на себе левову частку підготовки до друку (і фінансування) нових актуальних франкознавчих досліджень. За ініціативи університету та за підтримки Міністерства освіти і науки до 150-річчя Франка було проведено Всеукраїнський конкурс учнівських творчих робіт. Понад 250 із них написали донеччани, які вибороли найбільше призових місць й тим самим спростували відомі уявлення про географію патріотизму. Ректор Іван Вакарчук запросив 37 переможців конкурсу стати студентами університету.

Свого часу Іван Франко, «академія наук в одній особі», не зробив академічної кар’єри, його не допустили до кафедри. Названий його іменем університет, спираючись на дух, науку, думку, волю свого великого «патрона», відновлює історичну справедливість. Міжнародний науковий конгрес — то ще один щабель.