Країна підійшла до четвертого, завершального кварталу виробничо-фінансового року. Настав час подумати про те, як житимемо далі. Запропонований урядом В. Януковича проект закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» одні називають бюджетом розвитку, інші — бюджетом проїдання. Але головне, що такий законопроект є, що його, нарешті, внесено на розгляд Верховної Ради України. Про остаточну оцінку цього документа говорити поки що рано, але з деяких позицій у кожного парламентарія є свої думки.

Розглядаючи на засіданні фракції Соціалістичної партії поданий урядом законопроект, а це два об’ємистих томи із шістнадцятьма додатками і таблицями, ми дійшли висновку про необхідність істотного доопрацювання багатьох його статей і розділів. Належить творчо попрацювати над цілою низкою життєво важливих для наших людей проблем: підвищення мінімальної зарплати, зростання мінімальних розмірів пенсій, визначення реальних тарифів на комунальні послуги...

Закладена в цей документ ціна газу і для промислових, і для комунальних підприємств, що забезпечують населення теплом, гарячою водою, не відповідає сьогоднішнім реаліям. Ціна 135 доларів за 1000 куб. м природного газу (і це лише на кордоні) призведе до масових неплатежів за комунальні послуги, появи величезного загону боржників.

Країна ще не має цін на 2007 рік. Слава Богу, з’явилася ясність, що до кінця нинішнього року ціна газу, який приходить в Україну через «РосУкрЕнерго», залишається колишньою, незмінною — 95 доларів на кордоні. Тому над змістом проекту держбюджету передбачена вдумлива творча робота.

На засіданні нашої фракції був присутній Перший віце-прем’єр України, міністр фінансів Микола Янович Азаров, і в нас була можливість висловити йому свої зауваження та пропозиції з усіх питань, що нас хвилюють. Депутати, які перебувають у складі фракції промислової групи, побачили в бюджетному законопроекті справді серйозні недоліки, що потребують усунення. Насамперед з погляду тих моментів, які заважають сьогодні ефективно працювати промисловим підприємствам. Нині ми уважно вивчаємо, зокрема й із заводськими фахівцями, працівниками Кабінету Міністрів України, бюджетним комітетом, цей важливий для країни документ. Пропоновані нами доповнення, зміни дуже істотні, вони мають забезпечити усталену роботу підприємств.

Щоб не бути голослівним, назву деякі з них. Перше — це податок на додану вартість. 2006 року запровадили податок на додану вартість на природний газ, завезений на територію України. Ця проблема для хімічних підприємств набула воістину катастрофічного характеру, особливо з огляду на той факт, що рівень експорту продукції, яку ми випускаємо, сягає 75 і більше відсотків. Держава в результаті невідшкодування ПДВ перетворилася на неспроможного боржника перед хіміками. Так, за дев’ять минулих місяців тільки ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот» не відшкодовано ПДВ на суму 155 млн. грн. Це досить серйозні ресурси, які вимиті у підприємства, і держава їх не відшкодовує. Не відшкодовує з тієї причини, що не налагоджений механізм відшкодування. Але якщо держава не в змозі виконувати свої зобов’язання, навіщо тоді запроваджували ПДВ? Для підприємств, у яких природний газ — основна сировина, а це всі азотні підприємства, що виробляють мінеральні добрива, необхідно повернути нульову ставку ПДВ на природний газ.

Аналогічна думка в депутатів-соціалістів і стосовно інших питань, викладених у бюджетному законопроекті. Досить багато, порядком 10 статей, ми піддаємо ревізії і вносимо пропозиції, спрямовані на розвиток вітчизняного товаровиробника.

Депутатські повноваження дозволили мені особисто звернутися до М. Азарова: будь ласка, дайте завдання Мінекономіки, Мінпромполітики проаналізувати доходну частину бюджету з погляду великих платників податків. Узяти, приміром, добре знайоме мені підприємство — Сєверодонецький «Азот». За підсумками 8 місяців 2005 року тут мали чистого прибутку порядком 150 млн. грн., за 8 місяців 2006 року — 15 млн. грн. Відповідно, у 10 разів знизився і такий показник, як платежі в бюджет з податку на прибуток. Основна причина —висока ціна природного газу. Тому потрібний глибокий аналіз фінансової діяльності великих платників податків — металургійних, хімічних підприємств: до кінця з’ясувати, що відбуватиметься з доходною частиною бюджету. Адже саме ці підприємства є сьогодні головними наповнювачами бюджету з податку на прибуток, з податку на додану вартість, тобто з тих державних обов’язкових податків, з яких формується доходна частина.

Викликає певне занепокоєння і та стаття законопроекту, де йдеться про приватизацію, від якої плановано одержати в бюджет 10 млрд. грн. Однак наскільки реальна ця сума, належить з’ясувати детальніше, тому перелік підприємств, що підлягають приватизації, недостатньо, на наш погляд, обґрунтований.

Проект закону про бюджет опубліковано. Всі мають змогу над ним творчо працювати. І це справді буде всенародний документ, бо змінилася система. Сьогодні в нас парламентсько-президентська республіка. І парламент, і уряд однаковою мірою відповідальні за головний фінансовий закон країни.

Розв’язанням, узагалі ж бо, надто наболілої для промисловців проблеми повернення ПДВ ми були змушені зайнятися, ще не бачачи проекту бюджету на 2007 рік. Скориставшися статусом народного депутата, правом законодавчої ініціативи, разом з колегами з Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча ми підготували відповідний законопроект, зареєстрували його і внесли на розгляд у бюджетний комітет, комітет банківської і фінансової діяльності, ПЕКовський комітет, для того щоб він пройшов там повноцінну експертизу. І я думаю, якщо запропонована нами норма увійде до бюджету на 2007 рік, податкова віддача від підприємств тільки зросте.

Така норма вже була і на 2006 рік — нульова ставка на природний газ, завезений в Україну. Але 20 лютого, заднім числом, тодішній Кабінет Міністрів своєю постановою цю норму змінив. А тепер, якщо наш проект про нульову ставку ПДВ на імпортний газ буде ухвалено і він стане законом, то Кабмін без парламенту, без рішення сесії Верховної Ради не має права вносити в цей закон свої корективи. Це для промислових підприємств буде гарною підмогою, бо зникне механізм вимивання зароблених ними оборотних ресурсів.

Тут уже наводився приклад ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот», якому держава не відшкодувала 155 млн. грн. Через це на підприємстві змушені були скоротити програми реконструкції і технічного переозброєння. Хіміки не проти допомагати державі, але треба ж і власні плани технічного розвитку, проведення капітальних ремонтів виконувати.

За скасування ПДВ ми маємо намір боротися до кінця. Тим паче що в цій справі ми відчуваємо розуміння з боку нового уряду. Не залишаються байдужими до цієї проблеми і наші зарубіжні акціонери.

Олексій КУНЧЕНКО, народний депутат України.