16 жовтня 2005 року перестало битися серце відомого вченого і політика Івана Федоровича Кураса. Історик, академік, віце-президент НАН України, віце-прем’єр-міністр України, народний депутат України Іван Курас залишив великий слід у науці і політиці. Саме Іван Федорович ще задовго до розпаду СРСР порушував перед республіканським керівництвом питання про необхідність дослідження міжнаціональних відносин. Немає сумнівів, мирний характер перетворень, що відбулися в Україні з 1991 року, став можливий завдяки таким людям, як Іван Курас. За його ініціативою у грудні 1991 року було створено Інститут національних відносин і політології НАН України (пізніше перейменований на Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України), який він і очолив.

Іван Федорович відстоював необхідність розробки нових парадигм етнонаціонального розвитку, моделювання оптимальних варіантів етнополітики. Вся його діяльність як вченого і політика була спрямована на попередження конфліктності в етнонаціональній і гуманітарній сферах.

Величезний вплив мав Іван Федорович на розвиток історичної науки і етнології в Україні, він виховав цілу плеяду молодих талановитих учених, широта його знань, критичність і глибина політичного аналізу, неабиякі організаторські здібності, принциповість і чесність у політиці є зразком, який мають наслідувати сучасні державні діячі.

Ідеї Івана Кураса нині особливо актуальні. Він бачив трагедію в тому, що політичну еліту країни роздирають вузькі інтереси, тому закликав політиків переступити через власні амбіції заради побудови суспільства високих соціальних стандартів. «Завжди є загроза, — казав Іване Федорович, —відриву політичного класу від реалій життя, від мас... Але ми повинні пам’ятати про те, що більшість людей політикою минулого, великими теоретиками, Грушевським нарешті — всім цим не живе... Є реальне життя, є зовсім інші, земні інтереси. Ось кажуть, що інші нації, політичні зокрема, глибше все розуміють; не завжди одна думка там домінує, але певний домінуючий політичний напрям ширше виражений. І визначає той вектор, спільний, об’єднуючий для держави і суспільства. Завжди є опозиція (це зрозуміло) — права, ліва, не в цьому річ. Ось у нас, мені здається, поки що немає сильного центристського напряму. Це дуже серйозна річ. Такого, котрий зачіпав би глибини народу і верхні політичні прошарки. Потрібна щоденна робота. Тут маємо дуже великий розрив».

На жаль, Іван Федорович пішов від нас, не завершивши всіх своїх праць, залишивши невиконаними багато проектів, над якими він працював. Наше завдання — втілити в життя головну мрію Івана Кураса: створити сильну толерантну демократичну державу, що реально піклується про права і свободи своїх громадян.

Від імені учнів і колег Івана Кураса — Роман БЕЗСМЕРТНИЙ, Володимир ЛИТВИН, Дмитро ТАБАЧНИК, Анатолій ТОЛСТОУХОВ, Ігор ШАРОВ.