Миром мазаний

У «супровідній записці» до проекту держбюджету—2007 Кабінет Міністрів зазначає, що, всупереч складній економічній кон’юнктурі на ринках продукції вітчизняних експортерів, у першій половині цього року вдалося стабілізувати макроекономічну ситуацію. Темпи зростання реального ВВП, за оперативними даними, становили 5,5 відсотка (номінальний ВВП становив 253,7 мільярда гривень). Тим часом про цілковите визнання економічної політики двох останніх років не може бути й мови. Проект головного фінансового документа країни переконує в тому, що держбюджет був, є і лишатиметься матеріальним відображенням економічних доктрин і теорій та політичних компромісів. Він у прямому й переносному значенні, як-то кажуть, миром мазаний.

Модельне взуття для економіки

На переконання нинішньої влади, сповільнення темпів реального зростання ВВП (з 12,1 відсотка у 2004-му до 2,6 — у 2005-му) «стало результатом переходу до моделі економічного розвитку, орієнтованої на стимулювання зростання прискореними темпами доходів населення та споживчого попиту». Що є, то є. Мінімальна заробітна плата в середньорічному вимірі зросла на 39,2 відсотка, більш як удвічі вище від 2004 року — до 300,3 гривні на місяць. Мінімальна пенсія досягла прожиткового мінімуму, а її середній рівень сягнув 404 гривень. У 2,5 разу підскочили обсяги кредитування населення. У 2,2 разу — обсяг соціальних трансфертів. При цьому, як зазначається, внутрішній споживчий попит зростав швидше, ніж здатність українського виробника його забезпечити, як наслідок — за підсумками 2005-го зростання імпорту товарів на 21,8 відсотка і зниження експорту з 40,8 до 4,8 відсотка. Висновок Міністерства фінансів: «Відсутність необхідних інвестицій у модернізацію виробництва та створення нових, конкурентоспроможних виробничих потужностей стала головним чинником неспроможності вітчизняного виробника задовольнити споживчий попит, який швидко зростав».

Показово, що уряди Ю. Тимошенко і Ю. Єханурова саме того й прагнули, підкреслюючи від’ємний внесок у динаміку ВВП зовнішнього попиту і потужний приріст внутрішнього. Первинний розподіл валових і бюджетних доходів на користь населення — не менш продуктивна і зручна модель економічного розвитку, ніж інвестиційно-інноваційна, яку обстоює нинішній уряд. Звісно, якщо не перегинати палицю, а що так і сталося — факт. Але ця модель дала змогу економіці позбутися загрозливої залежності від важкої індустрії саме тоді, коли її продукція не витримувала конкуренції на світових ринках. А позитивну динаміку валового нагромадження основного капіталу в структурі ВВП (22,8 відсотка 2005 року з приростом цього року) зумовили і капіталізація заощаджень населення через банки, і позитивні зрушення на ринку праці, і потужні надходження інвестиційного імпорту. Не менш важливо й те, що зростання платоспроможного попиту населення мало виконати функцію яких-не-яких «підборів» під час переходу до економічно обгрунтованих цін на енергоносії. Зрештою, бюджети для того і створюють, щоб підтримувати в суспільствах рівень споживання, а не виробництва, яким скрізь опікується бізнес. Інвестиційно-інноваційний пріоритет держбюджету—2007 — доволі звабна модель економічного розвитку, яку уряд В. Януковича презентував ще 2004 року, але і тоді, й зараз вона породжує безліч запитань без відповідей. Отже, про запитання, які породжує проект держбюджету—2007.

Чиста монета для споживачів

Макрофундамент, на думку переважної більшості експертів, не відповідає перспективам розвитку світової економіки, середньорічному зростанню цін на нафту і попиту на продукцію традиційного експорту. Навіть песимістичний сценарій розвитку економіки (сповільнення темпів зростання ВВП до 4,2 відсотка) поступається прогнозові МВФ (ВВП — 2,8, зростання споживчих цін — 13,5). Чи не означає це, що Міністерство фінансів покладалося більше на емоції, ніж на прагматичні розрахунки? І цим, хоч як парадоксально, це відомство нагадує Мінфін уряду Ю. Тимошенко — свого запеклого політичного опонента. Навіть при тому, що на всіх ініціативах останньої у проекті держбюджету—2007 поставлено масний хрест. Чудова ілюстрація — стаття 9, яка відновлює податкові преференції у ВЕЗ і на територіях пріоритетного розвитку в частині сплати податку на прибуток. Як тут не згадати, що Ю. Тимошенко призупиняла дію цих преференцій з порушенням ст.27 Бюджетного кодексу, а Віктор Янукович, порушуючи ту саму статтю, їх поновлює? І як позбутися нехорошого відчуття від ста сторінок зупинених норм законів у проекті держбюджету на рік наступний?

Уряди останніх двох років добре усвідомлювали, що, з огляду на високу енергоємність національного виробництва, економічний контур розвитку визначатимуть ціни на енергоносії. Цього року і наступного зростання ВВП сповільнюватиме підвищення ціни на природний газ на початку 2006-го, пов’язане з цим зростання витрат підприємств і відповідне зниження їхніх прибутків. Але, схоже, бюджетні пропорції і розпис видатків на рік нинішній краще орієнтовані на адаптацію підприємств до ринкових цін на енергоносії, боротьбу за зменшення енергоємності ВВП, ніж на рік наступний. Авжеж, виклики, які стояли перед економікою, були дещо інші, але споріднені й цілком очікувані. Цінове ралі тарифів на газ і електроенергію, вперше з середини 90-х років, стартувало у травні цього року, коли ми отримали зростання цін на послуги — рекордне за останні 10 років, не враховуючи кількох місяців 2000-го. Зараз потужному потенціалу вторинної інфляції ми протиставляємо інтелектуально-технологічний. Проте лише повні аналітики можуть погодитися з Мінфіном, що субвенція у 701,1 мільйона гривень видатків «на реалізацію заходів з енергозбереження, в тім числі на оснащення обліку споживання води та теплової енергії», свого роду хай-тек. Або що 1,9 мільярда гривень від приватизації держмайна на розвиток АПК -інноваційний прорив. Видатки Мінпромполітики, заплановані обсягом 213 мільйонів 264 тисяч гривень, також не вказують, що ми стоїмо на порозі технологічного стрибка. Взагалі цей проект аж ніяк не тягне на широко розрекламований бюджет розвитку. То чи варто сприймати інноваційно-інвестиційну модель за чисту монету? Нинішній уряд за багатьма держпрограмами закріплює більше грошей, але це не означає, що їх доволі. До того ж 25,7 мільярда гривень на інноваційно-інвестиційний розвиток — це з урахуванням інфляції вже 22, що становить 14 відсотків видаткової частини бюджету і лише 3 відсотки від рівня ВВП. То чи не розумніше стимулювання інновацій поєднати з підтримкою внутрішнього споживання? Тим паче, що однобічний підхід створює небезпечний прецедент зниження соціальних стандартів усупереч ст.22 Конституції. Наприклад, запрограмований з 1 січня 2007 року мінімальний розмір заробітної плати в 400 гривень і водночас збільшений на 2 відсотки податок з доходів громадян автоматично скорочує зарплатню «мінімальникам».

Сумнівно, що підприємців порадує принцип розподілу капітальних вкладень згідно зі статтею 89 проекту держбюджету. Нагадаю, 10 мільярдів 188 тисяч гривень, одержаних від приватизації держмайна, запропоновано спрямувати на інноваційно-інвестиційний розвиток різних підгалузей, без відповідного бюджетного розпису. По-перше, з чотирьох з гаком сотень найменувань приватизаційного списку—2007 жоден об’єкт не має принад «Луганськтепловоза», тож не виключено, що план вчергове буде провалено. По-друге, підхід до торгівлі земельними ділянками під цими об’єктами на аукціонах породжує підозри в підготовці грунту для їх використання не за призначенням.

Очевидно пригнічує підприємців і стаття 138, яка регламентує порядок передачі в оренду державного та комунального майна на конкурсних засадах, затверджуваних урядом. Їм належить перереєструвати угоди впродовж двох місяців — фантастично! І ще. За останні роки, справді, чимало зроблено для того, щоб в Україні став на ноги клас національного малого виробника. Тоді чому стаття 100 проекту держбюджету—2007 його декласує? Згідно з нею суб’єкти підприємницької діяльності, які застосовують спрощений режим оподаткування (єдиний податок, фіксований та фіксований сільськогосподарський податок) втрачають встановлені їм пільги. Що тут коментувати?!

Як я вже казав, найбільш небезпечним чинником, який впливатиме на економічний розвиток наступного року, є інфляція. Її розмір за проектом держбюджету—2007 не перевищить 7,5 відсотка в річному вимірі. Так, нібито динаміка споживчих цін не формуватиметься під тиском зростаючих тарифів на газ та електроенергію і житлово-комунальні послуги. Так, нібито на неї не впливатимуть опосередковано зростаючі ціни у промисловості й цьогорічний недобір зернових. Так, нібито ми не матимемо шкідливої інерції від розширеної інфляції витрат 2006 року. А тим часом, судячи з Основ грошово-кредитної політики на наступний рік, курсовий якір вже піднято, а натомість кинуто якір інфляційний. Нацбанк пристав на макроекономічні орієнтири Кабінету Міністрів, залишивши ймовірні коливання валютного курсу (4,95—5,25 гривні за долар США) і відмовившись від прогнозування монетарної бази. Регулювати інфляційні процеси з допомогою збільшення або зменшення в обігу грошової маси — непорушний принцип. І з огляду на сирий, однак усе-таки миром мазаний проект держбюджету—2007, це рішення асоціюється з непереконливим страховим полісом для економіки. І населення.