Які питання хвилюють мешканців Красного Лиману? Як люди реагують на зміни в рідному місті, районі, у суспільстві в цілому? Як вирішує проблеми місцева влада? Це з’ясовували представники
«Голосу України» під час акції, що її провів у Красному Лимані донецький корпункт газети. Під час «прямої лінії» міський голова Леонід Перебийніс відповів на запитання читачів та прокоментував листи, які надійшли заздалегідь.«
Звертаюся до вас від імені вчителів-пенсіонерів нашого села, — написав учитель-пенсіонер, мешканець села Колодезі Краснолиманського району Валерій Гарбер. — Питання про пенсії. Як відомо, пенсія залежить від розміру заробітку. Теперішня зарплата вчителя — 850 гривень. А ми пішли на пенсію в 2000 році, коли отримували 200—250 гривень. Таким чином, теперішні вчителі-пенсіонери отримуватимуть більші за розміром пенсії, аніж учителі минулих років, які все життя віддали школі. Хіба це не дискримінація за віком?»Проблем у освітян Красного Лиману — як пенсіонерів, так і працюючих — вистачає. За словами міського голови, чергове підвищення зарплати бюджетникам залишило школи взагалі без коштів на інші потреби: фінансуються тільки зарплата та енергоносії. Тим часом деякі заклади не ремонтувалися по 30—50 років, потребують ремонту систем опалення, даху.
— Адже діти не винні в тому, що бракує коштів, — переконаний Л. Перебийніс. — Школярам треба навчатися в нормальних умовах, повноцінно харчуватися. Поки що бюджет не може виділити більше 1 гривні на день, а треба хоча б 2,5 гривні. Тому багато років представники місцевого самоврядування говорять про формування бюджету
«знизу». Наприклад, згідно із «формульним» підходом ми в районі повинні залишити тільки два клуби. А решту 14 куди подіти? Перетворити їх на пограбовані пам’ятки?Привернули увагу наші читачі й до проблем адаптації молодих інвалідів. На думку Любові Мельник з Макіївки, потрібно створювати центри реабілітації, де люди з обмеженими можливостями могли б відновлювати здоров’я, спілкуватися, розвивати творчі здібності. Таку ідею підтримав Леонід Перебийніс.
«Ми з радістю спостерігаємо, як у спеціалізованому санаторії діти-інваліди із захопленням спілкуються одне з одним. Але останнім часом чути і тривожні прогнози: начебто через брак коштів буде закрито існуючі реабілітаційні центри. Вони не вкладаються у «формульний» підхід, який панує в державі. Але життя не стоїть на місці, і держава повинна враховувати потреби своїх громадян. Тим більше тих, яких і так обійшла доля».—
Проблема малих міст сьогодні актуальна як ніколи, — відзначив Л. Перебийніс. — За дванадцять років, що я працюю міським головою, Красний Лиман знав і кращі, і гірші часи. Найбільшим підприємством у місті є залізниця. Раніше всю соціальну сферу мікрорайону, де мешкають 16 тисяч залізничників, утримувало підприємство. Протягом останніх п’яти років ці проблеми лежать на плечах місцевої влади. Але якщо свого часу транспортники закладали на ремонт житла, вулиць тощо близько мільйона гривень на рік, то міський бюджет має значно скромніші можливості.Обмежені фінансові кошти змушують обирати пріоритети. Такими пріоритетами для міської влади стали ремонт аварійних об’єктів, оновлення котелень, реорганізація системи теплопостачання. Тепер, якщо на одній із котелень трапиться аварія, будинки підключать до іншої, тобто надзвичайних ситуацій можна уникнути.
— Але вирішувати всі питання соціальної сфери, яка донедавна лежала на плечах промислових і сільськогосподарських підприємств, ради сьогодні не готові, — переконаний міський голова. — Наведу приклад: на ремонт доріг виділяється 3—7 тисяч гривень. На ці гроші можна покласти 70 квадратних метрів асфальту. Тож нарікання на поганий стан доріг справедливі. І розподіл коштів транспортного податку слід переглянути. Адже ще рік-два — і сільські дороги перетворяться на непрохідні.
Коментуючи скарги стосовно водопостачання — як у місті, так і в селі, Леонід Григорович звернув увагу на те, що система водогонів, які раніше були за колгоспами і радгоспами, тепер виявляється
«бездоглядною». Сільська рада обслуговувати такі об’єкти не в змозі, обласний водоканал — не хоче. І все ж без створення комунального підприємства з водопостачання не обійтися.Наші читачі цікавилися також, чи буде продовжено газифікацію сіл у районі.
«Цього року отримають газ близько 800 будинків, — порадував Л. Перебийніс. — Загалом за два роки ми проклали понад 100 кілометрів газопроводів. Це зроблено як за рахунок бюджету, так і за кредитні кошти, кошти фонду підтримки сільських забудовників, власні кошти людей. Газ — це великий плюс, адже тепер наші люди можуть мати і гарячу воду. Розумію, питання тарифів сьогодні актуальне, але підвищення ціни на газ спонукає до економії. І тепер уже кожен господар сам зможе визначити, скільки він може спожити палива.Ліна КУЩ,Ірина ОЛЬШАНСЬКА.
